Кожне місто у світі має свої відомі місця-символи, які слугують візитівкою. Це статуя Свободи в Нью-Йорку, Біг-Бен (тепер башта Єлизавети) у Лондоні, Бельведер у Варшаві, Київський Майдан чи Львівська Опера. Є ще Кремль та Ейфелева вежа, Білий Дім і… Бєлий лєбєдь.
Туристи, коли приїжджають в якесь місто, крім історико-культурних «достопрімєчатєльностєй» (як би виразився наш дописувач
russo turisto), хочуть добре відпочити і «похарчуватися» у послугових закладах. Крім того, кожен має намір купити на пам’ять якийсь сувенір, притаманний для країни, міста, традицій народу.
Читати далі...
19.01.2013 р. 
Завершення світсько-релігійних січневих святкувань тішить. Ще сьогодні освятимося в ополоночці йорданською водичкою і будем згадувати як воно по-справжньому працювати.
За останніми інформаційними повідомленнями навіть владні структури беруться до роботи. З депутатами у Верховній Раді, правда, проблемка, бо вони декларують бажання боротися за кращу долю українського люду тільки з лютого. А от Кабінет міністрів вже активно горланить про якісь там певні здобутки.
Читати далі...
Коли виходиш з дому, то завжди маєш при собі гаманець. Адже в наш час неможливо проіснувати без грошей. Від оплати за пересування (трамвай, тролейбус, маршрутка, власний автомобіль) до придбання нерухомості чи, навіть, навчання – за все потрібно платити.
Кожна нормальна людина мала б планувати особисте буття як мінімум на день. Є унікуми, що можуть прораховувати свої прибутки і видатки навіть не те що на рік, але й на п’ятирічку. (А хто взяв кредит, то й на добрих років 25).
Ідеально, якщо, провівши робочий день і знявши посттрудовий стрес повертаєшся додому із залишками грошової маси. Буває гірше, потрібно взяти в борг. Це звичайно змушує людину напружитися й задуматися, над проблемою невідповідності власних потреб і бажань до власних можливостей.
Освічена і професійна людина завжди скорше дасть собі раду, ніж неук. Колись після школи отримати вищу освіту було досить складно. Це і корумпованість вступної кампанії, і досить мала кількість вузів, і право поступати тільки в один виш і тільки на одну спеціальність. Єдине, що можна переконливо відзначити – це висока якість фахівця з вищою освітою.
Минулого тижня була спроба українським парламентом зробити вигляд активізації законотворчої діяльності. Прийняті доленосні для регіональної партії та влади кадрові рішення. Опозиція далі вимагала законної процедури голосування. До регіоналів потрохи почало доходити, що Конституцію треба виконувати.
Після першої війни (їх було три) Австрії, Росії і Прусії проти Речі Посполитої в 1772 році західноукраїнські землі були включені до складу Австрійської імперії. Разом із південно-східними польськими землями українська Галичина утворила коронний адміністративний край «Королівство Галичини і Лодомерії з Великим князівством Краківським, з князівствами Освєнцімським і Заторським».
Центром нової адміністративної одиниці імперії Габсбургів став Львів. (У той самий період інші українські землі були загарбані Російською імперією).
У ХІХ столітті майже усі слов’янські народи були підкорені іншими народами. Південні слов’яни разом із західними (чехами, словаками і частково поляками) належали Австро-Угорщині. Українці, білоруси і частково поляки (з Варшавою) були під агресією Російської імперії. (Цікавим було те, що росіяни – єдиний слов’янський народ, який не пережив підкорення й, більше того, проводив дієву політичну й духовну агресію проти інших братів-слов’ян).
Кожний народ у своїй історії завжди переживав різні моменти: від героїчно-звитяжних до поразок, загарбань і, навіть, принижень. Окремі народи, навіть зникли. Зникнення народу, як правило пов’язано із асиміляторськими процессами.
Українці є. Україна – держава. Були часи, коли ми мали проти себе серйозні імперські потуги слов'янського народу-сусіда, правлячі кола якого донині прагнуть переконати нас у нашому неіснуванні.
Історичні дослідження різних процесів завжди базуються на джерелах. На них посилаються у наукових виданнях. Саме історичні джерела дають підставу для аналізу фактів, періоду, наукових дискусій.
Досить вдало українці та інші народи, що живуть в Україні, пройшли перший і основний зимовий релігійно-світський відпочинковий період: Романа – Миколая – Новий рік – Різдво – Степана. Маємо невеличкий перепочинок, щоб вийти на роботу, там посвяткувати відсвятковані на вихідних свята і знову піти на другий виток радості: Старий новий рік, Василя – Йордан – Івана.
За будь-яких обставин цей феєричний час викликав у всіх більше позитивних емоцій. Люди таки розслаблялися спілкуванням, подорожами, буханням, відсутністю мозкоклепки начальства на роботі; зрештою, навіть просто сидінням в Інтернеті.
Є такий оригінальний український жарт: «У сусіда корова здохла. Дрібничка, звичайно, але все одно приємно». Не можна з повною впевненістю стверджувати, що саме українці як нація є найбільш заздрісними і ніколи не зможуть потішитися від успіхів сусідів, знайомих, родичів. Якщо питання заздрості української є дискусійним, то сприймати позитивну інформацію про «чужих» слід таки навчитися аналітично.