14.04.2013 р. 
В Україні і світі прийнято відзначати професійні свята. Напевно немає фахівців, які б не мали „свого” дня. Дуже багато днів календаря помічені такими професійними святами. Якісь із них відзначаються гучно і на державному рівні, якісь виключно у корпоративному колі. За будь яких обставин людям завжди приємно, коли їх вітають.
Знаю про існування Дня армії, Дня міліції, але був здивований, що є День Державної автомобільної інспекції. Його відзначають 14 квітня.
Читати далі...
У ДАІ професійне свято
В Україні і світі прийнято відзначати професійні свята. Напевно немає фахівців, які б не мали „свого” дня. Дуже багато днів календаря помічені такими професійними святами. Якісь із них відзначаються гучно і на державному рівні, якісь виключно у корпоративному колі. За будь яких обставин людям завжди приємно, коли їх вітають.
Знаю про існування Дня армії, Дня міліції, але був здивований, що є День Державної автомобільної інспекції. Його відзначають 14 квітня.
Читати далі...
Убивство найвищого посадовця австрійської монархії у коронному краї Галичині не минуло без агресивної поведінки польської спільноти. 12 квітня 1908 року стало початком українських погромів у Львові. Потім ці події поширилися.
Позиція українських політиків, які повністю засудили вчинок М. Січинського, у ситуації, що склалася, не стримала хвилі антиукраїнських нападок з боку польської громадськості Галичини. Українці, здавалося б, втратили усіх політичних симпатиків у польському таборі. Польська преса з приводу вбивства намісника сповна вилила свій гнів на весь український народ.
Історія цікава штука-наука. Часто й не підозрюємо, що між сучасними народами, які зараз живуть у злагоді, без особливих претензій, могли бути серйозні протистояння. З нашими сусідами поляками прийшлося повоювати в княжу добу за Львів, у козацькі часи за незалежність… Потім нас завоювали Австрія з Росією і ми, часто, разом боролись проти окупантів.
Світ цікавий, різноманітний. Строкатість природи, соціуму, традицій вражає. Осягнути це не може жоден мозок людини. Сукупність існуючого не можливо помістити ні в один штучний мозок-комп’ютер. Земна куля різна – весела, смішна, дурна, красива, гидка, добра, жорстока…
Із в’язниці відпустили Юрія Луценка. Цього українського політика досить дивним чином посадили і таким же методом – швидко і дивно – випустили. Зрозуміло, що чоловік сидів як політичний в’язень. За нього особисто можна порадіти.
Зрештою, сама особистість Луценка викликає позитивні емоції. Він чи не єдиний публічний діяч, чиї дії в українському політикумі не переходили межі здорового глузду. Він ніколи не плазував перед шефами, завжди мав свій (досить здоровий) погляд на події в державі. Не пам’ятаю, щоб говорив дурниці про світле майбутнє чи ідеалізував українських політичних діячів, навіть тих які були і є його друзями і соратниками.
Скільки ми, українці, уже обговорювали тему «пАкращення» нашого життя? Разів сто п’ятдесят? Мільйон? Сорок сім мільйонів разів?... Уже всі, хто міг і хотів (і навіть не хотів) поржали над нашим урядом з його дурнуватими звітами про ріст економіки, еволюцію процесів демократизації і боротьбу з корупцією.
Тиждень, що минув був політично напруженим. Емоції політиків та людей, що прийшли їх підтримати на вулиці Києва зашкалювали. Політичне хамство парламентарів переходило в особисті образи. Розлючені громадяни, не витримуючи нахабства і зверхності поведінки можновладців, уже були готові на радикальні кроки. Завершилось, правда все лише сніжкометанням по депутатах-регіоналах.
Автомобіль у наш час став невід’ємною частиною побуту для значної частини громадян. Вулиці міст і сіл заполонили найрізноманітніші транспортні засоби. Машина в сім’ї дійсно тепер рятує навіть з огляду на те що громадський транспорт не справляється із перевезеннями, створюючи постійний дискомфорт у житті. Усі, хто займається власною справою без автомобіля просто не виживуть; для таких людей машина є вже навіть не засобом для пересування, а годувальником родини.
Колись у біографії автора цих рядків був період, коли він проживав у Польщі. Недовго. Неповних три місяці. Жилось комфортно, бо займався приємними для себе справами та ще й отримував досить таки немаленьку платню. Влаштовував як побут, так і громадський транспорт, ціни на продукти харчування. Нормально.
У Києві нове політичне диво. Комусь прийшло в голову, що не час вирішувати державні питання на роботі (у міністерствах, комітетах Верховної Ради, на сесійних засіданнях), тобто в кабінеті, а краще за чаркою, по буху з дєвачкамі.