21.08.2012 р. 
Люди народжуються, проходить дитинство, шкільні роки, потім люди стають дорослими, вчаться, а згодом наступають важкі трудові будні: сім’я, робота, город і так далі. Коли приходять вихідні, то аж тішишся, що нарешті можна відпочити і набратися сил або ж просто попити 1517.
Досить популярною є фраза у людей – де ти працюєш і скільки заробляєш. І тут можна почути досить так цікаві відповіді. Хтось каже правду (таких з особистого досвіду – мало), хтось прибріхує, а хтось тупо морозиться і нічого не каже. Але, це їхнє право, що хоче людина, те і робить.
Читати далі...
Як на Боржаві збирають чорниці
Люди народжуються, проходить дитинство, шкільні роки, потім люди стають дорослими, вчаться, а згодом наступають важкі трудові будні: сім’я, робота, город і так далі. Коли приходять вихідні, то аж тішишся, що нарешті можна відпочити і набратися сил або ж просто попити 1517.
Досить популярною є фраза у людей – де ти працюєш і скільки заробляєш. І тут можна почути досить так цікаві відповіді. Хтось каже правду (таких з особистого досвіду – мало), хтось прибріхує, а хтось тупо морозиться і нічого не каже. Але, це їхнє право, що хоче людина, те і робить.
Читати далі...
Перший робочий день нового тижня завжди важкий і для вашого автора він став не виключенням. Роботи – багато, так і хочеться відпочити як робив це на минулих вихідних.
Ех би поспати зараз на диванчику. Ляпота була би….. або ж на гамаку полежати.
Нещодавно Воробусу та компанії довелося побувати на полонині Боржаві. Чим вона відома, так це кущами чорниці та вершинами: Стій, Тематик, Великий Верх, Магура-Жиде, Граб, Гемба.
Розташована полонина у Закарпатській області, її довжина близько 50 кілометрів.
Вражень у нас куча, фотографій також, тому сьогодні на вас чекає фотозвіт із цього чудового місця:
Завершую розповідати про похід вашого автора з компанією на полонину Боржава. У попередній частині я завершив розповідь тим, що спалив у вогні свого смартфона і після цього за відсутності настрою пішов спати.
Проснувся я серед ночі і зрозумів, що з погодою явно проблема, бо дощ падав і то такий добряче. Зранку правда він на кілька хвилин перестав, що дозволило нашій компанії розпалити вогонь.
Продовжую розповідати про нещодавню мою подорож із компанією на Боржаву. Першу частину розповіді ми завершили на тому, що поївши, сфотографувавшись, Воробус і компанія почали спускатися з гори до пункту, де ми починали свої подорож, а саме до водоспаду Шипіт.
Кругами йти ми не хотіли, а отже вирішили піти навпростець. Спуск був достатньо крутий, тому на деяких ділянках ми просто брали і катулялися. Звісно, це небезпечно, бо можна натрапити на якийсь камінь, але хто не ризикує, той не п’є шампанського.
Минулих вихідних Воробус і компанія вирішили покинути асфальтований Львів і поїхати в гори. Там можна покричати, побути у компанії хороших людей та просто подихати чистим свіжим повітрям.
Нещодавно вашому автору довелося побувати у досить цікавому закладі, а саме «Домі легенд». Тут я вже бував, але якось ніколи не доходили руки написати про враження від закладу. І ось схоже, час настав.
Сьогодні надворі 11 серпня, субота, нарешті робочий тиждень завершився і можна як слід відпочити. Але, і в суботу деколи не відпочинеш, треба прибирати в хаті, поїхати на дачу тощо.
Щось погода в суботній день не тішить, напевно так думаю вже літо потрохи минає, хоча все ще може бути. Літом, літом, а сьогодні ваш автор такий не виспаний, що навіть не знаю чи то лягати спати чи вже дочекатися вечора. А всьому причина – фільм, який Воробус дивився до пізньої ночі.
Захід сонця - один із наймальовничіших та найцікавіших видів пейзажної фотозйомки. Саме в цей час природа створює ідеальні умови для фотографування: сонце сідає, небо забарвлюється безліччю неймовірних та фантастичних кольорів, вся навколишня природа залита золотим світлом...
Сьогодні пропоную Вашій увазі черговий пост на фото тематику, вірніше це буде не стільки повноцінний пост – скільки фотогалерея заходу сонця.
Вчора вашому автору із компанією довелося побувати у досить таки цікавому закладі – «Старгороді». Для тих, хто не знає що це таке скажу що це – ресторан-пиварня. Люди приходять сюди щоб попити пивка і просто відпочити від важких буднів.
У вихідні там багато народу, тому ми пішли у будній день і звісно що хотіли потрапити на пісенний заспів, який розпочинається після 9 години вечора.