19.03.2019 р. 
Продовжую розповідати про нашу поїздку у Вроцлав. Минулу розповідь я завершив на тому, що після не тривалого перельоту й пригод вже у Польщі, ми таки поселилися в хостел, повечеряли й лягли спати. Попереду на нас очікував дуже веселий день.
Прокинулися ми дуже рано. Треба було думати як поснідати. Зрештою, тягнути бика за рога ми не стали й пішли гуляти містом. Бути за кордоном і не зайти у фастфуди, то не бути за кордоном.
Читати далі...
Пригоди Воробуса й компанії у Вроцлаві. День другий
Продовжую розповідати про нашу поїздку у Вроцлав. Минулу розповідь я завершив на тому, що після не тривалого перельоту й пригод вже у Польщі, ми таки поселилися в хостел, повечеряли й лягли спати. Попереду на нас очікував дуже веселий день.
Прокинулися ми дуже рано. Треба було думати як поснідати. Зрештою, тягнути бика за рога ми не стали й пішли гуляти містом. Бути за кордоном і не зайти у фастфуди, то не бути за кордоном.
Читати далі...
Вихідні тривають й настав час порадувати наших читачів новими публікаціями, а сьогодні, до слова, вони будуть про туризм.
Як відомо, буквально нещодавно ваш автор з друзями знову подорожував Європою. У польське місто Вроцлав ми планували поїхати давно. Ще у 2018 була по кроках розписана ця поїздка. Єдине що залишалося, так це узгодити всі фінансові питання.
Минув черговий робочий тиждень, настали вихідні й можна як слід відпочивати. Поки читачі блогу ще сплять, Ігор Воробус спробує порадувати наших читачів новими публікаціями.
Подивишся за вікно й можна подумати, що надворі не лютий місяць, а вже весна, травень. А весна – це що? Правильно, пора гірських походів. Люблю це діло.
Перебуваючи з робочим візитом у Рівне, не міг не з’їздити у цікаве місце, в яке приходить не одна закохана пара. Назва його – Тунель Кохання й розташований він у селищі Клевань, що в 30-ти хвилинах їзди від обласного центру.
Дуже хотів побачити як виглядає тунель наживо, чи дійсно тут так красиво, чи збирають гроші за вхід і багато іншого.
Наступна стаття буде присвячена не стільки темі туризму, як містиці. Якщо чесно, то подібного ще не бачив ніколи.
Як відомо, кілька днів тому ваш автор мав змогу побувати в Луцьку. Звичайно, що на своїй сторінці у мережі фейсбук активно про це розповідав. Викладаю чергове фото, аж раптом мені пише приятель щоб я обов’язково відвідав будинок химер. Знаходиться він неподалік замку Люберта на вулиці Лютеранській, 9.
Минулого тижня мені дорікнули у тому, що я часто пишу ніби буду детально розповідати про ту чи іншу подорож, а все завершується лише фотозвітом.
Відповідаю, розповіді будуть, але на все банально не вистачає часу. Бувають такі ситуації, коли я приїхав з однієї подорожі, а потім їду в нову.
Черговий день настав, а це означає, що настав час порадувати наших читачів новими публікаціями. Щось мене сьогодні пробило на філософію, тому будуть роздуми.
Отже, одразу ж відповідаю на запитання наших читачів про те, а де ж пропадав Воробус? Чому на блозі тривалий час не з’являлися нові пости?
Минулу розповідь завершив тим, що я – Воробус та п. Володимир із труднощами, але таки піднялися на вершину Риси. Емоції зашкалювали.
Ще б пак, вдалося побувати на найвищій для себе вершині. Нагадаю, її висота складає – 2499 метрів над рівнем моря.
Продовжую розповідати про сходження вашого автора та компанії на найвищу вершину Польщі – гору Риси. Нагадаю, її висота складає – 2499 метрів над рівнем моря.
Минулу частину завершив тим, що біля Чорного Ставу наша група у складі чотирьох чоловік розділилася. Двоє людей вирішило не йти далі, а спускатися вниз, чого не скажеш про Воробуса та Володимира, які попрямували далі.