3.10.2018 р. 
Наступна стаття буде присвячена не стільки темі туризму, як містиці. Якщо чесно, то подібного ще не бачив ніколи.
Як відомо, кілька днів тому ваш автор мав змогу побувати в Луцьку. Звичайно, що на своїй сторінці у мережі фейсбук активно про це розповідав. Викладаю чергове фото, аж раптом мені пише приятель щоб я обов’язково відвідав будинок химер. Знаходиться він неподалік замку Люберта на вулиці Лютеранській, 9.
Читати далі...
Будинок химер у Луцьку
Наступна стаття буде присвячена не стільки темі туризму, як містиці. Якщо чесно, то подібного ще не бачив ніколи.
Як відомо, кілька днів тому ваш автор мав змогу побувати в Луцьку. Звичайно, що на своїй сторінці у мережі фейсбук активно про це розповідав. Викладаю чергове фото, аж раптом мені пише приятель щоб я обов’язково відвідав будинок химер. Знаходиться він неподалік замку Люберта на вулиці Лютеранській, 9.
Читати далі...
Минулого тижня мені дорікнули у тому, що я часто пишу ніби буду детально розповідати про ту чи іншу подорож, а все завершується лише фотозвітом.
Відповідаю, розповіді будуть, але на все банально не вистачає часу. Бувають такі ситуації, коли я приїхав з однієї подорожі, а потім їду в нову.
Черговий день настав, а це означає, що настав час порадувати наших читачів новими публікаціями. Щось мене сьогодні пробило на філософію, тому будуть роздуми.
Отже, одразу ж відповідаю на запитання наших читачів про те, а де ж пропадав Воробус? Чому на блозі тривалий час не з’являлися нові пости?
Минулу розповідь завершив тим, що я – Воробус та п. Володимир із труднощами, але таки піднялися на вершину Риси. Емоції зашкалювали.
Ще б пак, вдалося побувати на найвищій для себе вершині. Нагадаю, її висота складає – 2499 метрів над рівнем моря.
Продовжую розповідати про сходження вашого автора та компанії на найвищу вершину Польщі – гору Риси. Нагадаю, її висота складає – 2499 метрів над рівнем моря.
Минулу частину завершив тим, що біля Чорного Ставу наша група у складі чотирьох чоловік розділилася. Двоє людей вирішило не йти далі, а спускатися вниз, чого не скажеш про Воробуса та Володимира, які попрямували далі.
Продовжую розповідати про сходження вашого автора й компанії на гору Риси. Минулу частину розповіді завершив тим, що ми приїхали у Закопане, почав падати рясний дощ й, окрім поїдання різноманітних смаколиків у хостелі, ми більше нічого не бачили.
Вночі дощ не припинявся, а навпаки посилився. Якщо бути чесним, то у мене були великі сумніви що ми взагалі кудись заліземо. Хоча б до Морського Ока було б добре зайти.
Нарешті у мене є час розповісти про сходження на гору Риси. Їздив туди я під час відпустки й вражень залишилося дуже й дуже багато. Щоб зберегти інтригу розповідь розділю на дві частини.
Перед тим, як перейду до детального опису моєї подорожі на найвищу вершину Польщі – гору Риси, хочу ще поділитися новими світлинами з цього походу. Реально, там є на що подивитися.
На перший погляд здається що вилізти на цю вершину нереально, але це лише на перший погляд. Якщо чогось захотіти, то неодмінно вдасться. І це, незважаючи на те, що похід займе 6-7 годин вашого часу.
Як і обіцяв, багато подорожую, тому не дивуйтеся що в останні дні на нашому ресурсі з’являється набагато менше публікацій якби цього хотілося нашим читачам.
4-й день подорожі озерами Свидовця наша компанія розпочала на галявині вище перевалу Околе. Як відомо, у цей день там вперше святкували фестиваль «Де бере початок Чорна Тиса».