10.03.2016 р. 
Щось ніяк Воробус не міг зібратися й написати публікацію про те, як ще минулого місяця мені вдалося відвідати колишнє село, яке потім було включене до залізничного району Львова й має назву – Білогорща.
Точніше саму статтю про нього написав, а от про одне з найцікавіших місць таки забув. А таким у Білогорщі є музей та пам’ятник Роману Шухевичу - українському політичному діячу, члену галицького крайового проводу Організації українських націоналістів, командиру українського військового підрозділу «Нахтігаль» в складі іноземних легіонів Вермахту (1941–1942).
Також він був генералом-хорунжієм, головнокомандувачем Української повстанської армії, головою Секретаріату Української головної визвольної ради.
На жаль, перший відвідати так і не вдалося, бо був тут рано й він був ще зачинений, а от до пам’ятника сходив.
Читати далі...
Пам’ятник Роману Шухевичу в Білогорщі
Щось ніяк Воробус не міг зібратися й написати публікацію про те, як ще минулого місяця мені вдалося відвідати колишнє село, яке потім було включене до залізничного району Львова й має назву – Білогорща.
Точніше саму статтю про нього написав, а от про одне з найцікавіших місць таки забув. А таким у Білогорщі є музей та пам’ятник Роману Шухевичу - українському політичному діячу, члену галицького крайового проводу Організації українських націоналістів, командиру українського військового підрозділу «Нахтігаль» в складі іноземних легіонів Вермахту (1941–1942).
Також він був генералом-хорунжієм, головнокомандувачем Української повстанської армії, головою Секретаріату Української головної визвольної ради.
На жаль, перший відвідати так і не вдалося, бо був тут рано й він був ще зачинений, а от до пам’ятника сходив.
Читати далі...
А тепер розповім про цікаві історії пов’язані зі студентством. Маю я одну знайому-студентку, щось ми так сьогодні в транспорті зговорилися на тему іспитів й вона мені підказала хорошу тему для публікації.
Її назва – студентські прикмети.
Кожен з нас колись або був, або є зараз студентом. Що не кажіть, а це «золоті» роки кожної людини. Згадати що виробляв Воробус коли вчився. Весело було однозначно.
Але, само собою найбільше мене «напрягало» здавати сесію. Ну, але це логічно, не завжди ходити й байдики бити, інколи й повчитися треба.
Так от, щоб добре здати той чи інший іспит студенти вдаються до прикмет та забобонів.
Колись мені казав один хороший приятель, що обговорювати дії рагулів навіть нема чого. Вони від того і є рагулями.
Але, коли дивишся навкруги, то розумієш, що з рагулями вже треба якось починати боротися, бо скоро й на голову вилізуть.
Як не оновлюєш стрічку новин, то завжди знаходиться місце для цих людей. Хоча, людьми їх важко назвати.
От і сьогодні читав новини й просто таки отетерів. Справа у тому, що з самого рання на вулиці Панча відбувся черговий випадок рагулізму.
Вже коли Воробус один день у своєму житті приділив ринку «Торпедо», то не можу обійтися без розповіді про сам ринок, а саме які зміни відбулися там з часу мого останнього візиту туди.
Будете сміятися, але востаннє на «торпедосіку» (саме так називають цей ринок як покупці, так і продавці) був у далекому 2011 році.
Ще тоді написав публікацію, а потім хіба що проходив повз нього. Часи змінилися, надворі 2016 рік і які зміни тут можна побачити?
Про це та не лише читайте в черговій публікації на нашому блозі.
Що не кажіть, а ці тривалі вихідні інколи вибивають людей із колії. Просинаєшся так зранку, думаєш що треба йти на роботу, а роботи то нема, бо суцільні вихідні.
Тому, Воробус вже в день понеділка не спить, а починає оновлювати блог на який, я сподіваюся, ви кожного дня заходите.
Назбирався у мене повний список тем, тому не буду гаяти часу, а, як кажуть, ми починаємо…
Давненько до нас в редакцію ніхто не писав.
А, нагадаю, це можна зробити через рубрику «Запитай у Воробуса» в якій наші читачі можуть задати будь-яке запитання автору блогу, а я у свою чергу якщо буду знати на нього відповідь, то обов’язково напишу.
І ось таке запитання прийшло від людини, яка назвала себе Мар’ян.
Людина пише наступне, цитую: «Ігор, пам’ятаю колись ти писав багато публікацій на тему проблемних сходів у нашому місті. Так от, якщо буде можливість – обов’язково сходи й напиши щось про цю проблему».
І справді, добре що читач нам написав, адже на блозі Воробуса дійсно існує такий собі проект «Аварійні сходи», де ми публікуємо фотографії й не лише найбільш аварійних сходів у нашому місті.
Весна таки наступила, зачекалися, що не кажіть. Якщо чесно признаюся, вже набридла мені зима. Хочеться тепла, скинути набридливу куртку, чоботи і походи в сандалях.
Але, чи по-справжньому, від цього дня запанує весна?
На початку місяця у світ на цьому ресурсі вийшла публікація про те, що неподалік ринку «Шувар» з боку житлових будинків було знесено місток, по якому мешканці Сихова й не лише ходили на цей популярний оптовий ринок.
Звісно, що такі зміни викликали шквал критики на адресу власників рикну з боку тих же покупців.
Блог Воробуса також втрутився у цю проблему й окрім того, що автор написав публікацію, так ще й телефонував до менеджера по зв’язках з громадськістю, яка тоді пообіцяла, що місток обов’язково вернуть одразу ж після того як почистять річку.
Чекаємо…
Сьогодні Воробус має багато вільного часу, тому протягом дня буду приділяти багато уваги блогу й нашим читачам.
Тем для обговорення назбиралося достатньо, тому не буду гаяти часу, а поїхали…
Розпочну з теми, яка завжди була актуальною в нашому місті – вигулювання собак.
Вихідні для Ігоря Воробуса проходять весело. Якщо хтось думає, що я нічого не роблю, а лише відпочиваю, ті помиляються.
Вже з самого ранку ходжу по місті у пошуках, сподіваюся, цікавих публікацій. На цей раз мене занесло в такий район Львова як Левандівка.
Окрім того, що я вирішував свої справи, ще й вирішив зайти в цікаве місце яке мені радили відвідати місцеві мешканці.
Якось спілкувався з одним паном на Левандівці на тему річки Полтви. Дуже вже мені було цікаво дізнатися, а де ж вона виходить на верх. А то все під землею, під землею.