12-й день війни. У Львові все спокійно. Вчора навіть повітряних тривог не було. На вулицях і в магазинах дуже багато переселенців. Виглядають втомлено, розгублено і дезорієнтовано.
Читати далі...
Восьмий день війни, їдемо з чоловіком мовчки додому кожен в своїх думках, виснажена, не маю сил…..переступила поріг дому , обійми дітей і поцілунки, їхня радість, що ми повернулись, а твоя радість, що вони є…. Ком в горлі, душать сльози але тримаюсь.
Читати далі...
Досі в шоці від того, що в 21 столітті, коли світ став цивілізованим клятий ворог під назвою – росія розпочав війну проти нашої рідної землі – України. Дідуган, в якого шизофренія нагло увірвався на чужу територію й обстрілює території синьо-жовтих. Осторонь війни ніхто не може бути, тому наші люди організувалися: хтось стоїть на блокпостах, хтось займається збором продуктів для військових, біженців, а хтось у гарячих точках бореться за рідну землю – за наше з вами майбутнє.
Читати далі...
Ці кілька днів були складними і для України в цілому, і для мене особисто. Тому і не писала підсумків щодня. Чоловік встиг потрапити в лікарню. Дякувати Богу, вже виписали. Проблеми зі здоров'ям я сприймаю набагато гостріше, ніж війну. Правда, порівнювати свій стан зі станом тих, хто реально знаходиться під обстрілами не буду.
Читати далі...
Перший день весни. Замість того, щоб радіти наближенню тепла і пробудженню природи, замість того, щоб мити вікна і підфарбовувати грати, висаджувати первоцвіти, я постійно слідкую за новинами і постами волонтерів.
Читати далі...
Останній день зими. Прокинулась, а за вікном усе біле. Дерева в снігу. За ніч добряче насипало. Хтось із сусідів вийшов з лопатою чистити хідник. Непогана фізкультура, тим більше зараз хороша фізична форма всім не завадить – готуємось до спротиву.
Пішли віддавати зібраний пінопласт на коктейлі Молотова. Є у нас ГО і соціальне підприємство.
Читати далі...
За вікном майже весна, виспівують птахи, кущі у бруньках, а фоном – повідомлення про вибухи та стрілянину від рідних, сирени повітряної тривоги. Якийсь сюр...
Читати далі...
Багато говорити не буду, як і робити вступних дописів. Україна в небезпеці й все це через клятого ворога – Росію, яка 24 лютого зранку нагло напала на нашу державу.
Читати далі...
Навіть у найстрашнішому кошмарі за всі мої 36 років я не бачила такого. Якби мені років 10 назад сказали, що відбуватиметься у містах, на вулицях України, я б нізащо не повірила. Рашистська наволоч розстрілює мирних жителів, дітей, яким не виповнилося ще й 2 років. А у своїх спільнотах бреше, що це все роблять наші ЗСУ, аби втримати владу. І росіяни вірять...
Читати далі...
І хоч люди мені казали, щоб я менше дивився в сонники, таки знову прийшлося це зробити. А все тому, що цікаво.
Знаю, вона колись згубила кота та цікавість, але сподіваюся Воробуса точно не згубить. Я ще той перець. :)
Читати далі...