22.04.2022 р. 
Коли повітряна тривога - треба швидко збиратися і пертися у сховище або в підвал. Для початку, щоб було зручно і тепло, треба взяти подушку і легеньку теплу ковдру. Щоб щось перекусити, можна взяти снікерси, бутєри, цукерки або котлетки з картоплею :))) Теж треба взяти воду або щось інше попити.
Читати далі...
Що взяти з собою у бомбосховище?
Коли повітряна тривога - треба швидко збиратися і пертися у сховище або в підвал. Для початку, щоб було зручно і тепло, треба взяти подушку і легеньку теплу ковдру. Щоб щось перекусити, можна взяти снікерси, бутєри, цукерки або котлетки з картоплею :))) Теж треба взяти воду або щось інше попити.
Читати далі...
На жаль, сьогодні зранку Львів знову вразили кляті «рашисти», «орки» чи як там їх ще називають цих тварюк. І вдарили вони якраз тоді, коли вже багато хто розслабився. Десь я так і думав що так буде.
Короткий робочий день. Здала зміну на роботі – прийняла зміну побутову. Кажуть, що відпочинок – це чергування різних видів праці. Не впевнена, що це так, бо повноцінним відпочинком для мене є читання хорошої книжки чи перегляд цікавого фільму/мультфільму.
Четверта година ранку – повітряна тривога. Спимо, з головою накрившись ковдрою, бо об 11:00 мені треба бути на робочому місці, а чоловікові ще раніше.
Ще вчора, 2 квітня, в обід до мене дійшла сумна звістка, що в боях за Україну в Луганській області загинув Юрій Руф. До останнього я не вірив у смерть крутезного дядька, поета, туриста, блогера, борця за волю України.
Сьогодні я вперше проспала повітряну тривогу. Почула лише сигнал про відбій. Добре, хоч чоловік все чув. Мабуть, треба класти телефон ближче або домовитись з Дімою, щоб трансформував звуковий сигнал у фізичний (головне, не дуже сильний).
Повітряні тривоги стали щоденною традицією у Львові. За добу 3-4 точно є. Мінус: вони страшенно заважають працювати. Плюс: сирена дає можливість вчасно перейти у відносно безпечне місце. Правду кажуть, що людина може пристосуватися майже до всього, і до сирен повітряної тривоги також. Я – не виключення. Щоб не витрачати даремно час в "укритті" (коридорі чи ванній), займаюсь прибиранням цих місць. Чому б і ні.
А далі офіційна інформація від голови ВОА Максима Козицького.
В Україні запровадили кримінальну відповідальність за поширення даних, фото- та відеоматеріалів про переміщення української техніки, військових та зброї.
Вчора я вперше бачила на власні очі ворожу ракету. Достатньо близько. І навіть не одну – цілих дві. Така собі залізна паличка з маленькими крильцями. Прошурувала по небу просто перед нами, несучи вперед смерть та руїну.
Цей пост вже був написаний до того, як у Львові вдруге за день пролунала повітряна тривога. Але, викласти у світ я зумів його лише після приходу в бомбосховище.