21.03.2022 р. 
П'ята година львівського ранку – повітряна тривога. Пірнаю під зимову ковдру з головою, сподіваючись, що вона в разі вибуху захистить від уламків віконного скла. Думати про інші уламки нема бажання. Намагаюсь відчути невловимі сигнали інтуїції "нічого не буде – можеш спати далі". Через годину відбій. Слава тобі, Господи, і дякую за захист – Богу та ЗСУ.
Читати далі...
Війна. Підсумки 20 березня 2022
П'ята година львівського ранку – повітряна тривога. Пірнаю під зимову ковдру з головою, сподіваючись, що вона в разі вибуху захистить від уламків віконного скла. Думати про інші уламки нема бажання. Намагаюсь відчути невловимі сигнали інтуїції "нічого не буде – можеш спати далі". Через годину відбій. Слава тобі, Господи, і дякую за захист – Богу та ЗСУ.
Читати далі...
Сирена, що сповіщає про повітряну тривогу, – як будильник-сюрприз. Ніколи не знаєш, коли спрацює. Цього разу це сталося о 6 ранку. Крім уже знайомого гудіння, ми не чули нічого, а от мешканцям іншого району міста пощастило менше – їм довелося чути й вибухи. Саме так, сьогодні "прилетіло" і до Львова. Кілька ракет потрапило в авіаремонтний завод. Здається, рашисти остаточно шизанулися. Хоча ні, не здається.
На фоні війни, яку розпочала проти нас клята росія життя людей фактично паралізувалося. Лише зараз потрохи починає відроджуватися малий бізнес, а саме відкриваються кінотеатри, повертаються до звичного життя люди і це фактично в тих регіонах України, де немає активних бойових дій. Хоча, й таких вже залишилося не багато.
У Львові знову нічні сирени. У довоєнні часи єдина асоціація з цим словосполученням у мене – отруйні квіти з мультика «Зоотрополіс». Сьогодні, на жаль, реальність геть інша. Загроза удару з повітря зберігалася протягом приблизно 3 годин. І страшно навіть не через очікування ймовірного вибуху, а через усвідомлення того, що вже починаєш звикати до цього моторошного звуку. Скільки ще? Стільки, скільки буде потрібно, щоб знищити погань, яка залізла на нашу землю!
Пригадуєте як колись тестували систему безпеки нашого міста й звучала сирена на фоні голосу: «Увага, всім! Повітряна тривога, практичні заходи відпрацьовуватися не будуть, зберігайте спокій!».
Підсумки 14 березня 2022.
А що я робила б сьогодні, якби не війна? Кожен з нас, мабуть, щось собі планував на тиждень, місяць чи кілька місяців вперед.
19-й день триває війна України проти клятого окупанта, який 24 лютого наглим чином напав на нашу країну, нашу землю, наших людей. За те, що ще в 2014 він відібрав Крим, Донбас взагалі мовчу. Клята русня буде горіти колись в пеклі разом зі своїм шизуватим презервативом.
Війна в Україні триває й поки що мирне життя нам не світить. Клята росія й на далі атакує наші землі, а ми з усіх сил відбиваємося, захищаємося чи як це ще можна назвати. Ворог вдався до ганебних дій – обстрілює мирне населення Хоча, ще кілька днів тому божевільний «дідуган» говорив, що будуть стріляти лише по військовій інфраструктурі.
О 5-й ранку гучна сирена повітряної тривоги висмикує зі сну. От гади рашисти! Мені в цей момент якраз снилося, що я керую бойовим літаком-винищувачем і успішно збиваю ворожий літак, який падає, охоплений полум'ям.
Сьогодні знову в повітрі пахло снігом і солоним вітром водночас, так, як пахне дорога широкими степами на Схід.
Сьогодні я вкотре пригадувала дорогу на Маріуполь. Посохлі від літа високі соняхи, які тримають своїми великими головами небо, і спів польового цвіркуна. Постукування коліс об розбиту дорогу, і вечірні романси...