4.07.2012 р. 
Сьогодні надворі 4 липня, середа, робочий тиждень триває, а як ліньки щось робити. Причина – неймовірна спека на вулиці. Зараз мій термометр показує +33 градуси вище нуля і це в тіні.
Скільки разів казав, що не просіть люди тепла чи дощу, бо потім як напросите, то буде катастрофа. Згадайте як кілька тижнів тому назад кожного дня падав дощ. Тоді вже заговорили, що урожаю не буде, що у людей почалася депресія, дощ все заливає.
Всі почали просити сонця і таки воно прийшло. Вже кілька днів підряд в Україні і що там казати в Європі така спека, що тільки і чути від людей, що всі вмирають від спеки, вночі не можливо спати, нічого не хочеться їсти та і працювати тим більше.
Хто тільки не сидить на роботі каже мені, що лінь щось робити, лише би сиділи під кондиціонером або під вентилятором. Спека буде і на далі, тому у сьогоднішній статті дам кілька порад як від неї вберегтися.
Читати далі...
Як врятуватися від спеки
Сьогодні надворі 4 липня, середа, робочий тиждень триває, а як ліньки щось робити. Причина – неймовірна спека на вулиці. Зараз мій термометр показує +33 градуси вище нуля і це в тіні.
Скільки разів казав, що не просіть люди тепла чи дощу, бо потім як напросите, то буде катастрофа. Згадайте як кілька тижнів тому назад кожного дня падав дощ. Тоді вже заговорили, що урожаю не буде, що у людей почалася депресія, дощ все заливає.
Всі почали просити сонця і таки воно прийшло. Вже кілька днів підряд в Україні і що там казати в Європі така спека, що тільки і чути від людей, що всі вмирають від спеки, вночі не можливо спати, нічого не хочеться їсти та і працювати тим більше.
Хто тільки не сидить на роботі каже мені, що лінь щось робити, лише би сиділи під кондиціонером або під вентилятором. Спека буде і на далі, тому у сьогоднішній статті дам кілька порад як від неї вберегтися.
Читати далі...
Якби не було блогерів, то не було би блогів – це логічно. Останнім часом багато людей почали заводити собі свої персональні щоденники. Це якраз і є блог. Мені дуже подобається, коли людина пише від себе.
Тоді, блог живе, людям цікаво заходити, читати що нового відбувається у житті тієї чи іншої людини. А коли є проста інформація, без власних думок, то стає якось скучнувато.
Євро-2012 завершилося, а отже місто повертається до буденних проблем, а вони, як відомо, були колись, є і будуть ще довго. Тільки би ремонти доріг знову не розпочалися, бо це можна буде здуріти.
Транспорт. Мені багато людей писало, що я забагато про нього пишу. А як про нього не писати, як ні місяця не може бути спокою з ним. Як не об’їзди, то хтось нахамить, то музику водій слухає не таку як треба тощо.
Євро-2012 завершилося, а це означає, що вже незабаром з міста зникнуть фан-зони, різні вказівники, що символізували про чемпіонат, іноземці і так далі. Свято футболу завершилося. Хтось задоволений, хтось ні. Це вже як хто любить футбол.
Вчора вашому автору довелося перейтися через центр нашого міста. Що кидається в очі, так це те, що фан-зону таки почали розбирати. На деякий час ваш автор став біля фан-зони і відчув ностальгію.
Стільки говорилося про те, що ніби все буде погано, нічого у нас не вийде, а насправді все пройшло на ура.
Євро-2012 в Україні та Польщі завершилося. Всі так переживали як воно пройде, а воно таки пройшло і без особливих проблем. Завтра на блозі Воробуса чекайте підсумкову статтю про європейський чемпіонат, а сьогодні поговоримо про фінал.
Іспанія чи Італія, саме таке питання задавали собі футбольні вболівальники перед вирішальним поєдинком. Букмекери більше віддавали перевагу іспанцям, але знаючи як грала Італія по ходу турніру, можна було подумати що можливо і саме ця команда стане чемпіоном.
Літо – пора відпусток. Погода – хороша, дощів вже нарешті нема, тому спокійно при можливості можна десь поїхати відпочити. Звісно, не всі багаті, тому відпочинок на морі можуть дозволити собі не всі, а ось озерце чи річка – це вже щось цікавіше.
Але, скажу вам чесно, як мене вже дістали ці приватники, які починають ходити і збирати гроші за те що ти приїхав відпочивати. Так, озеро нехай платне, його хтось викупив, там є вбиральні, все організовують, але є і інші випадки.
Буквально вчора ваш автор повернувся із черговою подорожі, які Воробус практикує із своєю компанією. Їздили, веселилися, співали ми багато, ну і як без пригод, а їх, як завжди буває багато. Про одну з них я вам сьогодні розповім.
По дорозі до нашого місця дислокації Воробус і компанія зупинилися в Тернополі. Хто там ще не був, то їм було цікаво глянути на славнозвісне озеро чи як його називають став. Воробус у Тернополі бував та все рівно пішов із друзями прогулятися.
Це був вихідний день, погода чудова і нарешті працювали фонтани, люди гуляють кругом озерця, аж душа радіє. Та, як це буває досить часто, завжди знаходиться якийсь рогуль чи рагулиха, які просто псують настрій.
Сьогодні надворі неділя, 1 липня, початок другого літнього місяця. Погода – хороша, можна і на далі відпочивати. Що не радує, так це те, що завтра вже треба йти на роботу, ой як ліньки. А особливо після стількох днів вихідних.
Зараз збираюся і їду на озера, а то не гоже сидіти вдома, коли так тепленько, але спершу допишу черговий пост.
Про що будемо говорити сьогодні? А тема буде цікавою.
Після кількох днів дощу тепло повертається, хоча це ще як дивитися чи цей дощ був, бо в деяких областях України, а особливо в районах Криму дощу і нема. Та сьогодні не про це.
З приходом тепла багато людей все більше практикують виїзд на озера, річки, водоспади, моря. Звісно, що сам і з пустими руками туди не поїдеш, тому заздалегідь організовується компанія, береться з собою їжа і звісно що алкоголь.
Як же без нього? Люди відпочивають, вживають алкогольні напої, а потім скаржаться, що комусь стає погано, піднімається тиск, сонячний удар і так далі.
Комунальні послуги, їжа, одяг – все це є неодмінним атрибутом нашого з вами життя. Якби нам цього не хотілося, але без них ми не проживемо.
Особливо перший пункт, бо якщо хочеш жити у місті, то треба умови для нормального життя.
Як вони ці комунальні послуги всім набридають, ну в смислі за них платити. Ще не встигли отримати заробітню платню, як треба знову її використовувати. Як поприходять рахунки за електроенергію, газ і тому подібні, то аж страшно стає.
А от ще як подописують кілька десятків кубів, то в нерви кидає. Але, це вже тема іншої статті. Сьогодні про інше.