Сьогодні надворі 11 січня, п’ятниця, останній робочий день тижня, а, отже, ввечері можна буде розслабитися, сходити в кіно чи просто посидіти з друзями. Ми заслужили. Алкоголь вживати я би не радив, бо це зло. Пити зараз не модно, хіба що сочок. :D
А ще протягом дня треба всім дякувати кого побачите. От йдете по вулиці, вам зустрічаються люди, а ви всім берете і дякуєте. Знаю, люди можуть подумати що у вас не все добре з головою, але то вже таке, що вперше так думають?
Просинаюся сьогодні зранку, спати хочеться, сніг падає, ех, би ще подрімати трохи, але треба вставати і йти на роботу.
Читати далі...
11.01.2013 р. 
Сезон лиж триває, а, отже, треба брати гроші, піднімати свою попу та їхати кататися. Як вчора жартував мій товариш при розмові по телефону, що зараз модно їхати на лижі тим, хто не вміє кататися.
І справді, знаю ще багато людей, які ще жодного разу не були на лижах. Скільки просив поїхати – не хочуть. Чи то страх, чи то лінь, але не хочуть і все.
У сьогоднішній статті я спробую допомогти тим людям, які так вирішили найближчим часом їхати на лижі і не знають що з собою туди брати.
Читати далі...
Досить вдало українці та інші народи, що живуть в Україні, пройшли перший і основний зимовий релігійно-світський відпочинковий період: Романа – Миколая – Новий рік – Різдво – Степана. Маємо невеличкий перепочинок, щоб вийти на роботу, там посвяткувати відсвятковані на вихідних свята і знову піти на другий виток радості: Старий новий рік, Василя – Йордан – Івана.
За будь-яких обставин цей феєричний час викликав у всіх більше позитивних емоцій. Люди таки розслаблялися спілкуванням, подорожами, буханням, відсутністю мозкоклепки начальства на роботі; зрештою, навіть просто сидінням в Інтернеті.
В 11-ому турі чемпіонату України з футзалу львівська Енергія на своєму майданчику приймала гостей із сусіднього Івано-Франківська – команду Ураган.
Гра, на радість львівських вболівальників футзалу завершилася перемогою саме «енергетиків» із рахунком 4-1.
Вчора щось ввечері не було що робити, п’ю чайок, увімкнув свого персонального комп’ютера та й почав читати різні приколи із життя. Книги вже мене дістали, щось я на них дуже підсів останнім часом, тому вирішив поюзати старий добрий інтернет.
Читав, читав, листав і натрапив на дуже цікаву картинку, де діти бавляться у сніжки, всі у снігу і просто радіють життю. Воробус сам колись таким був, втікав зі школи і вперед, на санчата, лижі і так далі.
Сьогодні надворі, 10 січня, перша половина свят завершилася, а, отже, можна потрохи працювати. Засвяткувався народ наш. :)
Але, не довго, бо вже завтра знову п’ятниця, а там Старий Новий рік, Водохреща і так далі. Знову свята, знову всіх буде боліти голова…
Потім знову важко будемо входити у робочий тиждень, коли ж вже завершиться цей місяця січень, який називають на пару із груднем – українським Рамаданом.
Є такий оригінальний український жарт: «У сусіда корова здохла. Дрібничка, звичайно, але все одно приємно». Не можна з повною впевненістю стверджувати, що саме українці як нація є найбільш заздрісними і ніколи не зможуть потішитися від успіхів сусідів, знайомих, родичів. Якщо питання заздрості української є дискусійним, то сприймати позитивну інформацію про «чужих» слід таки навчитися аналітично.
Як відомо, зараз сезон катання на лижах та сноуборді. Воробус ще цього року не катався, але найближчим часом дасть Бог все буде добре таки поїду.
Звісно, що самому їхати не хочеться, бо може стати скучно, тому пробую підбити людей. Але, як це завжди буває з цим виникають проблеми.
Вчора вашому автору нарешті довелося вилізти із-за святкового столу та піти в центр нашого міста щоб глянути що там і як. З собою взяв я ще кількох колег, тому весело мало бути однозначно. Воробус так любить, коли йому сумно самому робити веселощі.
Отже, підходжу до площі Ринок, там виступає багато вертепів, проводиться свято Пампуха, народ веселиться, але що я зауважив багато людей не робить того чого я очікував. Чого зрозумієте згодом.
Дивимося вертепи, йдемо далі. Різдвяний ярмарок, люди п’ють, їдять, спілкуються, інколи проходять вертепи, але знову ж таки не чую того що хочу почути. Дивно…
Усе ХІХ століття було одним із найважчих для українців у політичному і культурному розвитку. Більшість українських земель перебували у складі Російської імперії, яка запроваджувала на нових захоплених територіях власні порядки.