Йде вчора Воробус такий собі по вулиці, зустрічає його хороший знайомий і замість того, щоб спитатися як у мене справи, як життя молоде, він мені «притикнув» наступне:
«Ігор, а чого то ти не голишся, запускаєш бороду чи що? Чи в тебе які-небудь проблеми?».
Автор, як завжди, пожартував, сказавши що це причина зміни іміджу. Хочу щось придумати новеньке. Не знаю чи колега повірив чи ні, але це вже його особиста справа.
Хоча, варто сказати, що таких зарослих мужиків по цілому світі є, ой , як багато.
А чи задумувалися ви над тим
для чого вони відрощують цю бороду?
Читати далі...
21.03.2016 р. 
Свого часу один хороший знайомий назвав Воробуса другим Роббеном. Чому так?
Відповідь проста. Тому що, як тільки я починаю набирати форму й грати у футбол на високому рівні, то через деякий час отримую серйозну травму і вибуваю з гри на декілька місяців.
Скільки вже таке траплялося. Була свого часу і зламана рука, і велика кількість вибитих пальців, і тріщина в гомілкостопі, і проблеми з паховими кільцями, і з меніском. Навіть вже подумував, а чи не завершити мені виступи.
Читати далі...
Воробусу ледве не кожного дня кажуть родичі, що треба вставати з набридливого комп’ютерного крісла і йти десь в тренажерний зал.
Обґрунтовують вони свої слова тим, що спина боліти не буде та й м’язи можна буде підкачати. Не буду таким собі – дрищом. :)
Як ви думаєте, що на ці всі закиди відповідає ваш покірний? Якщо я піду в тренажерний зал, то не те, що не буду мати часу поспати, а й навіть більше – написати щось на блозі.
Черговий день наступив, а це означає, що ми починаємо…. А, до слова, цього разу публікації мають бути дуже цікавими.
Те, чого так очікували з нетерпінням школярі таки сталося. Від сьогодні, 27 січня у всіх школах Львова оголошено карантин.
Причина – епідемія грипу лютує, з кожним днем кількість хворих стає все більшою та більшою.
Тому, особливо, здоров’ям діток ніхто ризикувати не може.
Черговий день наступив, а це означає, що настав час порадувати наших читачів новими публікаціями.
І перше про що ми будемо говорити, так це про головну тему останніх днів – епідемію грипу від якої померла вже не одна людина.
Дехто вже навіть каже, що епідемія розгулялася не на жарт і якщо так піде далі, то можуть бути великі проблеми. У багатьох регіонах країни школи вже закриті, але справа тут навіть не у них.
Головне щоб люди були здоровими й не помирали від недуги й найголовніше як тільки відчували перші симптоми, одразу ж зверталися до лікарів.
Потрохи, але перша половина різдвяних свят надійшла до свого логічного завершення.
Сьогодні надворі вже 11 січня, понеділок, а це означає, що настав час виходити на роботу й потрохи працювати. А важко то як, словами не передати.
Зокрема, у Воробуса таке враження що під час свят набрав ваги кілограм п’ять не менше. А це і не дивно.
На час свят більше нічого не робив, а лише колядував, їв, пив, спав і так всі вихідні. Добре, що в ці вихідні не було футзальних поєдинків, а то було би непереливки. Результату як такого було би важко отримати.
Як відійти від свят, прийти до тями, а також що чекає нас далі читайте далі.
Вихідні тривають. Щоправда видаються вони не такими чудовими якби ми цього хотіли.
Ще вчора погода була більш менш хорошою, а от сьогодні вже падає дощ зі снігом. І, якщо чесно, погоджуюся з своїми знайомими, які кажуть, що виходити сьогодні на вулицю щось аж ніяк не хочеться.
Тому, Воробус буде сидіти вдома і за цей час спробує порадувати наших читачів новими публікаціями.
Ну, і щоб не писали мені читачі блогу, що пишу лише про спорт, напишу про серйозну тему, адже за декілька годин в Україні офіційно наступає майже два місяці національного «рамадану».
Знаєте цю фразу, від Романа (1 грудня) до Йордана (20 січня) в українців «рамадан». Щоправда люд у нас не молиться, а бухає як дурний.
Тому, назва даної публікації буде наступною: «Як не спитися в сучасному світі?».
Щось Воробусу ніяк не спиться. Тому, щоб не сидіти дарма ваш покірний вирішив написати чергову статтю.
Давненько я не заглядав у рубрику «Запитай у Воробуса» в яку кожен із наших читачів може задавати своє запитання як безпосередньо автору блогу, так і його адміністрації.
Так от, саме сьогодні я вирішив перевірити пошту і був здивований. Справа у тому, що нам в редакцію надійшов лист від людини, яку ви всі знаєте і кличка його – Омелько Косопизд.
Не часто Воробус пише на філософські теми, але на завершення цього дня спробую щось таке написати.
Причина – люди, які мене оточують. Складається таке враження, що люд чи то від погоди, чи від життя, чи ще від чогось просто дуріє. Самі не знають що з ними робиться.
Інколи як послухаєш, то аж смішно стає. Хоча, коли сміх проходить, розумієш, що цей масовий психоз заразний і треба все робити, щоб не стати таким як ці люди.