Йде вчора Воробус такий собі по вулиці, зустрічає його хороший знайомий і замість того, щоб спитатися як у мене справи, як життя молоде, він мені «притикнув» наступне:
«Ігор, а чого то ти не голишся, запускаєш бороду чи що? Чи в тебе які-небудь проблеми?».
Автор, як завжди, пожартував, сказавши що це причина зміни іміджу. Хочу щось придумати новеньке. Не знаю чи колега повірив чи ні, але це вже його особиста справа.
Хоча, варто сказати, що таких зарослих мужиків по цілому світі є, ой , як багато.
А чи задумувалися ви над тим
для чого вони відрощують цю бороду?
Читати далі...
1.08.2016 р. 
Кажуть, футбол – гра джентльменська. Усі, як один, вголос стверджують, що там є місце для честі та поваги.
Іноді, звичайно, трапляються прикрі епізоди, як і в кожному виді спорту. Люди травмуються, таке трапляється. Однак, бувають моменти коли азарт і бажання перемогти відключає здоровий глузд і ти вже не контролюєш ні себе, ні того, що відбувається навколо. Тоді футбол перетворюється в «рубілово» і всі починають діяти по принципу «око за око».
Читати далі...
Середа, середина робочого тижня. Працюємо та дивимося у вікно. Там погода потрохи стабілізується й ближче до вихідних має й взагалі стати гаряче та припиняться дощі.
Відкрию маленький секрет. Вже незабаром автор відправиться в цікаву подорож, а поки ще є у місті, то спробую ще написати декілька цікавих публікацій.
І в наступній публікації, зокрема, ми поговоримо на тему здоров’я, а точніше як лікують коні.
Так, так, і таке лікування також є в сучасному світі.
Що лікують коні, як саме відбувається та багато іншого читайте далі.
А тепер Воробус залишить інші теми в стороні й розповість нашим читачам про себе, а саме про підготовку до нового футзального сезону, який стартує 7 травня. Звісно, можуть і дату на тиждень змістити, але не думаю.
Команда за яку я граю «Нові імена» буде цього літа пробувати свої сили у першій лізі любительського футзалу Львівщини. Це для нас нове випробування, суперники набагато сильніші чим в тій же другій лізі, тому легко точно не буде.
Але, нічого, будемо старатися зайняти якомога вище місце й не бути хлопчиками для биття.
Воробус протягом двох тижнів писав велику кількість публікацій про те, як він сидить на лікарняному в гіпсі. Останній зняли і настав час розповісти про процес реабілітації після травми.
Саме з ним часто можуть виникати проблеми.
Нарешті наступила п’ятниця, останній робочий день тижня, тому вже завтра можна буде як слід розслабитися.
Воробусу це явно не завада, адже вже другий тиждень я сиджу на лікарняному й лише думаю коли то вже з нього вилізти.
Схоже, що простою таки настав кінець, адже сьогодні зранку вашому автору лікар зняв гіпс і тепер я можу сміливо ходити куди захочу й не думати що треба мати з собою палицю, стрибати на одній нозі й так далі.
Вчора публікацій на блозі не було, автор відпочивав, але вже сьогодні спробую порадувати наших читачів новими публікаціями.
І перше про що ми будемо говорити, так це про лікарняний Воробуса. А, до слова, пішов вже другий тиждень. Сподіваюся він буде останнім і мені нарешті знімуть гіпс, який вже так набрид, що ви собі навіть не уявляєте.
Черговий день триває, тому настав час порадувати наших читачів новими публікаціями. Якраз має для цього Воробус настрій.
І перше про що розповім, так це про лікарняний автора блогу. А саме що я на ньому роблю.
Хто не знає скажу, що минулої неділі на турнірі з футзалу під назвою «Кубоу чемпіонів», Ігор Воробус ще всередині першого тайму отримав серйозну травму ноги. Майданчик сам покинути не зумів, тому десь у підсвідомості догадувався, що світить мені лікарняне.
Прогнози збулися, Воробусу наклали гіпс і тепер, як мінімум два тижні треба думати чим то себе зайняти.
Свого часу один хороший знайомий назвав Воробуса другим Роббеном. Чому так?
Відповідь проста. Тому що, як тільки я починаю набирати форму й грати у футбол на високому рівні, то через деякий час отримую серйозну травму і вибуваю з гри на декілька місяців.
Скільки вже таке траплялося. Була свого часу і зламана рука, і велика кількість вибитих пальців, і тріщина в гомілкостопі, і проблеми з паховими кільцями, і з меніском. Навіть вже подумував, а чи не завершити мені виступи.
Воробусу ледве не кожного дня кажуть родичі, що треба вставати з набридливого комп’ютерного крісла і йти десь в тренажерний зал.
Обґрунтовують вони свої слова тим, що спина боліти не буде та й м’язи можна буде підкачати. Не буду таким собі – дрищом. :)
Як ви думаєте, що на ці всі закиди відповідає ваш покірний? Якщо я піду в тренажерний зал, то не те, що не буду мати часу поспати, а й навіть більше – написати щось на блозі.