Літо позаду, а отже пора викидати лінощі в сторону і йти вчитися. Кому до школи, кому в інститути, кому в училище, але ясно одне, що вчитися таки треба.
Сьогодні зранку ваш автор, йшовши на роботу побачив на вулиці багато нових облич.
Ви скажете, що я таке плету, бо я всіх і так знати не можу, але я маю на увазі те, що місто поступово наповняється людьми, студенти приїхали, а отже тепер хліба у супермаркеті ввечері не купиш.
Та фіг з ним з тим хлібом, сьогодні ж
1 вересня – День знань, а, отже, треба святкувати.
Читати далі...
1.02.2012 р. 
Морози і на далі продовжують лютувати на території нашої країни. З кожним днем стовпчики термометрів опускаються все нижче і нижче.
От, для прикладу, зараз на термометрі, який висить на вікні показує -15 градусів і це на 20 годину вечора. Я собі лише можу уявити що буде у ніч із 1 на 2 лютого. А прогнози синоптиків не втішні.
Читати далі...
Ой мороз, мороз…..
Так, так від нього не сховаєшся. Хіба що лягати під перину і грітися. Але, якби там не було, життя продовжується, незважаючи на жодні природні катаклізми.
Справжня зима наступила і ми змушені її терпіти і чекати кращих, теплих часів. На роботу ходити треба, бо грощі ж потрібні.
Що зараз ще цікавить людей, так це чи не призупинять навчання у школах і дошкільних закладах.
Йду я вчора з дівчиною в Стрийський парк, щоб глянути на фонтан «Івасик-телесик» і тут на зустріч йде мій колишній викладач з Львівської комерційної академії, яку я колись закінчував.
Зупинилися, привіталися. Я розповів чим займаюся, що роблю і чого не роблю)) Він сказав, що недарма я п’ять років провчився на менеджера)).
Потім я запитав, що там нового в нашій академії і він розповів багато чого, а також що недавно вони створили для старшокласників клас менеджерської підготовки, і може в мене є знайомі, які хотіли би там повчитися.
Як сказав мені вчора мій дружбан: «Виходь в п’ятницю на вулицю, а особливо в центр міста і побачиш приколи».
Я спершу не второпав що він має на увазі. Думаю п’ятниця, кінець робочого тижня, люди можуть розслабитися і так далі.
А виявляється друг мав не те на увазі. 27 квітня 2011 року у всіх школах Львова лунає або вже відлунав останній дзвоник.
Ні для кого не секрет, що ми живемо у нестабільному світі. Змінюється середовища – змінюємося і ми. Намагаємося пристосуватися, вивчити щось нове, задіяти нову ділянку мозку. Світ наздожене та болюче шпигне щонайменше, якщо не адаптуватися до змін. Люди, що володіють певними професійними навичками щодня пропускають через себе масу інформації. Одні це роблять спонтанно. Інші заплановано. Одне зрозуміло – цим займається кожен.
Самовдосконалення у всіх його проявах стає дуже модним. Часто можна почути від оточуючих репліки на кшталт : “О, накупив я книг, завантажив різні курси-тренінги буду вчитися програмувати тепер на 4-х мовах!” . Або : “Щойно придбав кілька книжок з курси іноземних мов – потрібно вивчити бо це може згодитися при підвищенні в посаді”.
Врешті постає питання - “Як зробити самоосвіту максимально ефективною?”. Спробуємо подискутувати на цю тему у сьогоднішній статті.
Кожного року із приходом холодів у Нашого населення загострюються хвороби. Ні, звичайно люди хворіють завжди щоб ми там не говорили, але зимою найбільше.
Приїхали. Вже навчилися.
Від 9 грудня у місті Львові у всіх позашкільних закладах і шкільних установах запроваджено карантин. Причина? Знову грип починає лютувати на наших теренах. Чого слід очікувати цього року?
Сьогодні на календарі 1 вересня – Міжнародний день знань. Літо завершилося, а це означає, що потрібно йти вчитися.
На вулицях можна зустріти діток, які йдуть до школи, студентів, які тільки поступили у ВУЗи чи просто тих, хто вже вчиться і чимчикує, щоб взнати розклад занять. Попереду дев’ять, а то і десять місяців навчання.
Знову ті зошити, книжки, у кого ще чорнильні ручки, екзамени, заліки…
Про день знань можна говорити багато, але сьогодні я вирішив зачепити іншу тему, називається вона – Чи варто вчитися?
Все менше і менше часу залишається до 1 вересня, до початку навчання у ВУЗах і шкільних установах.
Початок навчання – це нові знайомства для когось, нові враження, старі друзі і викладачі. Як ж без них.
Сьогодні саме про них і поговоримо.