Коли свого часу їздили з одним паном на гриби, він запитав Воробуса наступне, цитую:
«Ігоре, а які в тебе захоплення та як ти навчився збирати гриби?».
Автор блогу відповів з посмішкою наступним чином: у кожну пору року Воробус робить щось нове.
Взимку – часто їжджу на лижі, восени - ходжу на гриби, весною та, особливо влітку, стараюся їздити в туристичні поїздки. Не сидіти ж зараз вдома, коли так гарно на вулиці.
І ось, сезон нових подорожей для Воробуса було розпочато саме на травневі свята.
Читати далі...
4.05.2014 р. 
Скориставшись травневими святами, Воробус та компанія вирішили не гаяти час, а поїхали в Карпати щоб підкоряти все нові та нові вершини.
На цей раз ми піднімалися на гору Парашка, яка розташована у восьми кілометрах від міста Сколе що на Львівщині.
Читати далі...
Продовжую розповідати вже зараз історію про те, як Воробус з компанією піднімалися на гору Парашку.
Отже, трохи попоївши на нас чекала подорож хребтом Парашка ще як мінімум дві години часу.
Йти було легше чим до тривалої зупинки. А все тому, що лісу вже не було і з кожною хвилиною вершина була вже ближче та ближче.
Одним словом, ми її бачили.
Вчора вашому автору нарешті вдалося переглянути фільм українського виробництва під назвою – Синевир.
Свого часу хотів з подругою сходити на нього в кінотеатр, але в силу різного роду обставин цього зробити не вдалося.
Тому, довелося чекати на показ фільм в хорошій якості в мережі інтернет.
Фільм з’явився і ввечері під чашку чаю з пряниками автор блогу його переглянув.
Що це за фільм, актори, сюжет, традиційна оцінка від Воробуса та багато іншого читайте у сьогоднішній публікації на блозі.
Погода на вулиці сприятлива, тому нема чого сидіти вдома, а треба йти десь гуляти. Таких місць у Львові то є ой як багато.
Сьогодні Воробус та мої друзі вирішили завітати у парк, що має досить таки цікаву назву – «Горіховий Гай».
Воробус завжди радий знайомству із новими людьми, а також зустрічам із старими друзяками.
А саме таким для мене є автор багатьох постів, коментарів на нашому блозі, а також просто хороша людина – пан Армікрон.
Свого часу вдалося з цим паном познайомитися через друзів друзів і чесно скажу, а ні трішечки про це не жалію. Адже, опісля ми стали хорошими приятелями і часто на вихідних ходили грати в більярд.
Христос Воскрес – Воістину Воскрес!!! Саме такими словами вчора люди віталися один з одним. І це не дивно, адже 20 квітня весь світ святкував велике свято – Воскресіння Господнє.
Звісно, що у багатьох місцях нашого міста люд по-своєму святкував. Хтось гуляв центром нашого міста, хтось вийшов на природу, а хтось, як Воробус, зібрав компанію та пішов у Шевченківський гай.
У межах спільного проекту Ольги Врублевської та Ігоря Воробуса, продовжуємо розповідати про львівські басейни.
Першу частину «Басейни у Львові» можна переглянути тут.
Я завжди казав, що робота однієї людини завжди цінується, а якщо й двох, то вдвічі цінується. Що має на увазі Воробус?
Колись свого часу автор блогу сказав, що блогери – це сила і їхні спільні проекти можуть привести до добра. Такий проект вирішили зробив Воробус та Врублі.
Не подумайте, що ми таки вирішили одружитися, все простіше, будемо писати про львівські басейни. Адже, плавати – завжди було, є і буде корисним.
Воробус не мега-плавець, тому допомогти у цій справі погодилася мені Ольга.
Має Воробус кілька хвилин вільного часу, тому, нарешті розповість про свою подорож в Івано-Франківськ, а саме враження від цього міста.
Признаюся, читачі блогу, бував у Франику не один раз. Переважно це робив проїздом. Навіть бувало так, що свого часу мав кілька годин вночі, щоб прогулятися містом.
Але, вночі треба щось інше робити, а для прогулянок є день. Хоча і вдень теж можна багато чого робити. :D