21.08.2020 р. 
І хоча наш похід на вершини Синяк-Малий Горган відбувся ще місяць назад і ваш автор не встиг про це написати, в голові ця поїздка ще досі.
Тому, вже зараз більш детальніше опишу наш маршрут. Щоб наші читачі розуміли, Синяк – це така гора, на якій я бував один раз, взимку й після цього собі казав, що більше ніколи мене там не буде. Але, але і ще раз але.
Читати далі...
Сходження на Синяк-Малий Горган. Частина перша
І хоча наш похід на вершини Синяк-Малий Горган відбувся ще місяць назад і ваш автор не встиг про це написати, в голові ця поїздка ще досі.
Тому, вже зараз більш детальніше опишу наш маршрут. Щоб наші читачі розуміли, Синяк – це така гора, на якій я бував один раз, взимку й після цього собі казав, що більше ніколи мене там не буде. Але, але і ще раз але.
Читати далі...
На вершину таки ми зуміли піднятися, але, якщо чесно то вона не вразила. На сусідньому Горбі принаймні стоїть хрест, а тут нічого: ні вказівника що це саме Негровець, ні чогось надзвичайного.
Поступово ми зайшли в ліс. Сонце вже не так «смажило», то ж можна було спокійно йти до вершини. Здивувала серйозно протоптана дорога.
Вчора на сторінках блогу, який зараз читаєте вийшов пост про вершину Негровець. Щоправда, детальних описів я не робив, а лише виклав фотогалерею.
Чому саме так я зробив? Все просто, як двері – втома Ігоря Воробуса. Можете собі уявити, що дводенний похід на вершину ми пройшли за 7 годин. Так, ми йшли «порожняком», але все ж… Знадобився час аби відновитися.
Наступного року, якщо все буде гаразд, у столиці Латвії - Ризі відбудеться чемпіонат світу з хокею. Звичайно, автор блогу не може прогавити шанс побачити топ-збірні, тим більше, що приїду у не таку вже далеку Латвію збірні Канади, США, Фінляндії, Швейцарії тощо.
Наступного дня думав прокинуся швидко, приготую сніданок, але нічні посиденьки далися взнаки. Ближче до ранку автор блогу заспав мертвим сном і лише колеги мене збудили.
Поснідавши, ми зібрали речі й вирушили у напрямку вершини Явірник. Щоб наші читачі розуміли це треба зробити якраз біля згадуваного нами генделика. Ви маєте пройти по нормальній дорозі вверх, потім побачите житлові будинки і вже після них буде стежка в ліс.
Неділя, черговий вихідний день і поки Ви ще просинаєтеся, спробую порадувати черговим постом. Буде він присвячений темі походів, адже нещодавно автор цих рядків і компанія знову вибралися на природу.
Літо – пора туристичних походів. Саме тому ваш покірний не сидить вдома, а подорожує. Ще би коронавірус пішов геть від нас, було би взагалі ідеально. А то доводиться обмежувати себе в тій чи іншій вилазці на природу.
Тим не менше, Ігор Воробус і компанія зуміли вибратися в Сколе аби у черговий раз піднятися на вершину Ключ. Щось мені так здається незабаром Ключ наздожене Парашку по кількості моїх підйомів туди.
Воробус не сидить вдома, а старається постійно десь їздити. На цей раз ми поїхали у район водоспаду Гук, де з колегами вирішили підкорити чергову вершину – Явірник.
На ній ще ніколи не бували, то ж дертися вгору було вдвічі цікавіше. Але, ми навіть у страшному сні собі не могли уявити з якими пригодами зіштовхнемося одразу ж після з’їзду з дороги до Буковелю.
Продовжую розповідати про цікаві місця міста Лева й не лише.
До слова, нещодавно мені довелося побувати у смт. Брюховичі. Окрім того, що ми ласували чебуреками у місцевій «Чебуречній», так ще й вдалося знайти залишки старого австрійського форту.
Отакої...