2.08.2015 р. 
Минуло більше року як Воробус був востаннє на джерелі в селі Раковці.
Хоча, багато хто каже, що саме джерело знаходиться не у вищеназваному селі, а в іншому – Новосілки.
Десь доля правди в цьому є та не в цьому суть.
Головне на джерело вкотре приїхати, помолитися та при можливості набрати святої води собі додому.
Ще минулого тижня ваш покірний запланував собі поїхати в Раковець.
Читати далі...
Джерело в селі Раковець 2 серпня 2015 року (відео)
Минуло більше року як Воробус був востаннє на джерелі в селі Раковці.
Хоча, багато хто каже, що саме джерело знаходиться не у вищеназваному селі, а в іншому – Новосілки.
Десь доля правди в цьому є та не в цьому суть.
Головне на джерело вкотре приїхати, помолитися та при можливості набрати святої води собі додому.
Ще минулого тижня ваш покірний запланував собі поїхати в Раковець.
Читати далі...
Нарешті, читачі блогу, дочекалися завершальної третьої частини розповіді про похід Воробуса та компанії на гору Парашка.
Минулу розповідь я завершив на тому, що наша компанія почала спускатися з вершини гори Парашка до села Коростів.
Саме тут з нами стався цікавий казус.
Продовжую розповідати про нещодавню подорож Ігоря Воробуса та його приятелів на гору Парашку.
У минулій частині ми завершили на тому, що вийшли на хребет і почали милуватися чудовими краєвидами Карпат.
Втома вже була не такою, свіже карпатське повітря подувало нам у спини і ми після не тривалого відпочинку вирушили далі. А йти ще було приблизно половину дороги.
Літо – пора активного відпочинку, тому ваш автор не гає часу й багато подорожує, переважно Карпатами.
Цих вихідних, зокрема, Воробус і компанія вирішили здійснити похід на гору Парашка, що розташована неподалік міста Сколе.
Бував там до минулих вихідних чотири рази – це точно, але і 5-й раз піти також погодився.
Продовжую розповідати громадськості про те, як Ігор Воробус та його приятель Орест шукали озеро Забуте.
Перша частина розповіді завершилася на тому, що ми у відчаї, так і не знайшовши озера, лягли спати під кутом 45-ть градусів.
Розбудив нас зранку птах (правда не знаю його назви), який сигналив нам, що треба прокидатися і йти далі – на пошуки Забутого.
Продовжуємо розповідати нашим читачам про озера Аршиці. На цей раз на вас очікує розповідь про те, як Воробус та його приятель Орест шукали озеро Забуте або як місцеві його називають – озеро Верхове.
Саме таку назву водойми ви можете і побачити на карті – Західні Горгани без якої пошуки озера були би не можливими.
Отже, перед тим як відвідати озеро Аршиця та Росохан ми спершу задумали собі знайти озеро Забуте. Воно знаходиться трохи в іншій стороні, але тим не менше, воно існує і зайти туди було дуже й дуже цікаво.
За все своє життя в Західних Горганах бував не один раз. Проте, ніколи не міг подумати, що в цих краях є гірські озера і не одне, а декілька.
Про них мені ще у далекому 2012 році розповів хороший приятель – Орест, який згодом свої розповіді ще підкріпив старою австрійською картою на яких вони приблизно позначені.
Воробус так захопився розповіддю про озера, що почав з дня на день вивчати ці озера, багато читав публікацій в інтернеті.
Четвертий день подорожі озерами Аршиці розпочався для Воробуса і його приятеля із того, що ми зрозуміли одну річ – харчів у нас залишилося обмаль.
І тому, щоб подорожувати ще один день треба або дзвонити приятелям щоб хтось нам вислав «гуманітарну» допомогу або ж просто йти до села. Найближче – це Осмолода до якого від озера йти більше 10-ти кілометрів.
Третій день нашої подорожі озерами Аршиці розпочався із того, що Воробус близько 7 години ранку виліз з палатки і побачив, що падає дощ.
Ну, все, мабуть мрія знайти озеро Аршиця так і залишиться нездійсненною мрією.
Принаймні у підсвідомості так і подумалося.
Воробус ще досі під емоціями від поїздки, яку вдалося зробити на день Конституції у 2015 році, тому не дивуйтеся, що в найближчі дні будемо багато говорити саме про цю подорож в гори.
Матеріалу є достатньо, головне все встигнути зробити.
А поки що, як своєрідний вступ до великої кількості публікацій буде роздум про те, чи варто взагалі їздити в гори.