
Продовжую розповідати громадськості про те, як Ігор Воробус та його приятель Орест шукали
озеро Забуте.
Перша частина розповіді завершилася на тому, що ми у відчаї, так і не знайшовши озера, лягли спати під кутом 45-ть градусів.
Розбудив нас зранку птах (правда не знаю його назви), який сигналив нам, що треба прокидатися і йти далі – на пошуки Забутого.
Читати далі...