3.09.2015 р. 
Третій день нашого походу на гору Сивулю розпочався з того, що прокинулися вже не так рано як минулого дня. А все тому, що нова технологія спання у наметах спрацювала на всі сто.
Так холодно вже не було і, відповідно, грітися біля вогню не було необхідності. Благо ще з вечора ми все поприбирали.
Тому, що треба було зробити цього ранку, так це поснідати, зібратися і з холодною головою прямувати до нашої основної мети походу – гори Сивулі.
Читати далі...
Похід на гору Сивулю (22-25.08.2015). День третій + відео
Третій день нашого походу на гору Сивулю розпочався з того, що прокинулися вже не так рано як минулого дня. А все тому, що нова технологія спання у наметах спрацювала на всі сто.
Так холодно вже не було і, відповідно, грітися біля вогню не було необхідності. Благо ще з вечора ми все поприбирали.
Тому, що треба було зробити цього ранку, так це поснідати, зібратися і з холодною головою прямувати до нашої основної мети походу – гори Сивулі.
Читати далі...
День другий розпочався для Воробуса дуже рано.
Близько 6 години ранку я вже був на ногах, тому що спати щось не хотілося та і вночі було холоднувато.
Все-таки, у майбутньому треба задуматися над тим, щоб придбати собі більш тепліший спальник.
Вилажу такий з намету, починаю розпалювати вогнище і бачу що за декілька хвилин складає мені компанію мій колега. Виявляється він так збирав свої манадки, що банально забув взяти з собою спальник. А вночі то холодно.
Нарешті Воробус позбирав всі фотографії, завантажив відео і може розпочинати великий цикл публікацій про нещодавній похід з колегами в гори.
За якихось три дні нам вдалося підкорити не одну вершину. Але, про все по-порядку.
Нещодавно мені довелося побувати в обласному центрі Рівненської області – у місті Рівне. Сьогодні місто вирізняється своєю елегантною архітектурою, зеленими парками та просторими вулицями. У період Другої світової війни місто дуже сильно постраждало, тому історичних пам'ятників тут не так вже й багато. Але тим не менше, в Рівному збереглись деякі архітектурні та сакральні пам’ятки, та є багато інших цікавих місць, які варто відвідати.
Черговий день наступив, він знову ж таки спекотний. Але, незважаючи ні на що, продовжує свою роботу блог Воробуса.
І сьогодні будемо говорити на такі теми як: відпочинок в Україні, а саме його плюси, а також про те, як відбитки пальців можуть наробити людині проблем.
Розпочнемо таки з відпочинку, адже тема ця наданий момент як ніколи є актуальною.
Минуло більше року як Воробус був востаннє на джерелі в селі Раковці.
Хоча, багато хто каже, що саме джерело знаходиться не у вищеназваному селі, а в іншому – Новосілки.
Десь доля правди в цьому є та не в цьому суть.
Головне на джерело вкотре приїхати, помолитися та при можливості набрати святої води собі додому.
Ще минулого тижня ваш покірний запланував собі поїхати в Раковець.
Нарешті, читачі блогу, дочекалися завершальної третьої частини розповіді про похід Воробуса та компанії на гору Парашка.
Минулу розповідь я завершив на тому, що наша компанія почала спускатися з вершини гори Парашка до села Коростів.
Саме тут з нами стався цікавий казус.
Продовжую розповідати про нещодавню подорож Ігоря Воробуса та його приятелів на гору Парашку.
У минулій частині ми завершили на тому, що вийшли на хребет і почали милуватися чудовими краєвидами Карпат.
Втома вже була не такою, свіже карпатське повітря подувало нам у спини і ми після не тривалого відпочинку вирушили далі. А йти ще було приблизно половину дороги.
Літо – пора активного відпочинку, тому ваш автор не гає часу й багато подорожує, переважно Карпатами.
Цих вихідних, зокрема, Воробус і компанія вирішили здійснити похід на гору Парашка, що розташована неподалік міста Сколе.
Бував там до минулих вихідних чотири рази – це точно, але і 5-й раз піти також погодився.
Продовжую розповідати громадськості про те, як Ігор Воробус та його приятель Орест шукали озеро Забуте.
Перша частина розповіді завершилася на тому, що ми у відчаї, так і не знайшовши озера, лягли спати під кутом 45-ть градусів.
Розбудив нас зранку птах (правда не знаю його назви), який сигналив нам, що треба прокидатися і йти далі – на пошуки Забутого.