22.12.2012 р. 
Зима у розпалі, а це і не дивно, місяць же грудень надворі, не за горами Новий рік та Різдво Христове і, відповідно, січень місяць. І щоб там не говорили про зміни клімату в нашій країні, але все це залишається лише на рівні розмов. Сніг, морози у нас є і це дуже добре.
От буквально зараз на моєму термометрі показує -6 градусів морозу і падає маленький сніжочок. Та, це порівняно ніщо з снігопадами, які були минулого тижня.
Читати далі...
В Україну найближчим часом повернеться тепло
Зима у розпалі, а це і не дивно, місяць же грудень надворі, не за горами Новий рік та Різдво Христове і, відповідно, січень місяць. І щоб там не говорили про зміни клімату в нашій країні, але все це залишається лише на рівні розмов. Сніг, морози у нас є і це дуже добре.
От буквально зараз на моєму термометрі показує -6 градусів морозу і падає маленький сніжочок. Та, це порівняно ніщо з снігопадами, які були минулого тижня.
Читати далі...
Кінець світу не наступив, а, отже, прийдеться і на далі жити і, сподіваюся, щось робити. Від сьогоднішнього дня блог Воробуса починає традиційно підводити підсумки року що минув у світі та в Україні.
Почнемо із нашої Батьківщини. Що тут було цікаво читайте у сьогоднішній статті.
П’ятниця, 21 грудня, 11 година ранку…
Говорили, балакали, сіли і заплакали. Саме так можна сказати про кінець світу, який так і не наступив. А стільки говорилося про то, люди навіть шукали місця де сховатися, хтось на тому всьому нажив багато грошей, а світ нас взяв і обманув – він просто і на далі існує.
Свято Миколая минуло, сьогодні надворі четвер, 20 грудня, робочий день триває, а це означає, що все менше і менше часу залишається до апокаліпсису або як його називають – «кінцем світу».
Так, так, 21 грудня о 8 годині ранку за київським часом настане темрява і почнеться або нова ера у світі людства або ж просто нічого не буде.
Принаймні цього ми вже пам’ятати не будемо. Ми ж точно не знаємо хто жив до нас і як це відбувалося.
Верховна Рада знову засідала. Недовго. Кілька годин. Домовились попрацювати 25 грудня. На католицьке Різдво.
Ніяких рішень знову не приймали. Таке враження, що в Україні немає проблем. Трохи посварилися якою мовою виступати з трибуни. Знову регіонали голосували один за одного картками.
Платникам податків щось не дуже подобається такий пофігізм депутатів. Адже робота в парламенті нічим не відрізняється від праці будь-якого бюджетника. Якщо б працівники ходили на роботу як депутати, то напевне й самих депутатів не було за що прогодувати.
Більшість народів світу мають свої національні держави. Історія їх формування і розвитку є цікавою і багатогранною. В історії кожного суспільства були й такі періоди, коли якась частина людей або окремі знакові особистості були змушені покидати рідні землі. Еміграція як явище політичне чи економічне завжди демонструвало слабкість держави або ж агресію держави до окремих груп людей.
У переддень засідання Верховної Ради розуміємо, що у залі таки сформовано більшість і впливати на прийняття законів, диктованих партією регіонів, опозиції буде досить важко. Комуняки, фактично «здали» своїх червоних електорів й далі пішли у реальну владу (правда, такі їх дії були прогнозовані політологами й нічого дивного не відбулося).
Сила і стабільність будь-якої держави залежить від багатьох факторів: чесності влади, економічної незалежності, духовної потуги, що ґрунтується на національній традиції, сильного війська, заможності громадян.
Два перших дні засідань Верховної Ради були емоційно-цікавими та напрочуд плідними. І хоч ніяких кардинальних структурних рішень прийнято не було, парламент обрав голову Верховної Ради та прем’єр-міністра України. Це було очікуваним, але країна отримала законних керівників – посадовців, що за статусом поступаються тільки посаді президента.
Тепер «регіональна комуна» парламенту зможе безперешкодно затвердити усіх міністрів, бо згода парламенту на це непотрібна (згідно конституції). Звичайно, призначення будуть тільки від правлячо-зрадницької політичної верхівки і ніхто не буде брати до уваги думки протесаного електорату.
Тільки на Воробусовому блозі згадалися євроінтеграційні процеси, як Європарламент прийняв резолюцію щодо України. Їх реакція, справді, миттєва. При чому, європарламентарі висловились щодо найбільш наболілих питань нашої держави і в черговий раз почали вимагати певних дій від України, розказуючи як правильно треба жити на тому світі.