17.01.2013 р. 
Люди масово покинули реальне життя і перейшли у віртуальне і це факт. Вже тиждень часу повертаюся додому пізно ввечері і дивно, людей на вулиці мало, ніхто не гуляє, всі сидять по хатах і що ви думаєте роблять?
Правильно, сидять в інтернеті. Звідки такі висновки? Та це просто перевірити, заходите у будь-яку популярну соціальну мережу і дивитеся скільки народу є «онлайн».
А колись все було не так, люди більше гуляли, бавилися в різні ігри і так далі. Щось останнім часом зауважив тенденцію, що старші люди також підсіли на соціальні мережі.
Виходить, що найближчим часом і на лавочках біля дому не стане бабусь, які так полюбляють казати: «О, наркоман пішов, а то дівчина легкої поведінки пішла».
Все може бути.
Повертаючись до теми інтернету зауважив досить цікаву деталь. Якщо ви часто переписуєтеся із людьми, а це буває, то зауважте, що дівчата полюбляють після слів чи речення ставити знаки оклику.
Для чого вони це роблять, що це означає та багато іншого читайте у сьогоднішній статті.
Читати далі...
Чому дівчата завершують речення знаками оклику?
Люди масово покинули реальне життя і перейшли у віртуальне і це факт. Вже тиждень часу повертаюся додому пізно ввечері і дивно, людей на вулиці мало, ніхто не гуляє, всі сидять по хатах і що ви думаєте роблять?
Правильно, сидять в інтернеті. Звідки такі висновки? Та це просто перевірити, заходите у будь-яку популярну соціальну мережу і дивитеся скільки народу є «онлайн».
А колись все було не так, люди більше гуляли, бавилися в різні ігри і так далі. Щось останнім часом зауважив тенденцію, що старші люди також підсіли на соціальні мережі.
Виходить, що найближчим часом і на лавочках біля дому не стане бабусь, які так полюбляють казати: «О, наркоман пішов, а то дівчина легкої поведінки пішла».
Все може бути.
Повертаючись до теми інтернету зауважив досить цікаву деталь. Якщо ви часто переписуєтеся із людьми, а це буває, то зауважте, що дівчата полюбляють після слів чи речення ставити знаки оклику.
Для чого вони це роблять, що це означає та багато іншого читайте у сьогоднішній статті.
Читати далі...
Минулого тижня була спроба українським парламентом зробити вигляд активізації законотворчої діяльності. Прийняті доленосні для регіональної партії та влади кадрові рішення. Опозиція далі вимагала законної процедури голосування. До регіоналів потрохи почало доходити, що Конституцію треба виконувати.
Після першої війни (їх було три) Австрії, Росії і Прусії проти Речі Посполитої в 1772 році західноукраїнські землі були включені до складу Австрійської імперії. Разом із південно-східними польськими землями українська Галичина утворила коронний адміністративний край «Королівство Галичини і Лодомерії з Великим князівством Краківським, з князівствами Освєнцімським і Заторським».
Центром нової адміністративної одиниці імперії Габсбургів став Львів. (У той самий період інші українські землі були загарбані Російською імперією).
У ХІХ столітті майже усі слов’янські народи були підкорені іншими народами. Південні слов’яни разом із західними (чехами, словаками і частково поляками) належали Австро-Угорщині. Українці, білоруси і частково поляки (з Варшавою) були під агресією Російської імперії. (Цікавим було те, що росіяни – єдиний слов’янський народ, який не пережив підкорення й, більше того, проводив дієву політичну й духовну агресію проти інших братів-слов’ян).
Рубрика «Запитай у Воробуса» і надалі функціонує і кожен охочий може задати вашому автору, а я, у свою чергу, спробую максимально задовольнити ваші запити. Не на всі питання у мене є відповідь, тому що маємо, те маємо.
Кожний народ у своїй історії завжди переживав різні моменти: від героїчно-звитяжних до поразок, загарбань і, навіть, принижень. Окремі народи, навіть зникли. Зникнення народу, як правило пов’язано із асиміляторськими процессами.
Українці є. Україна – держава. Були часи, коли ми мали проти себе серйозні імперські потуги слов'янського народу-сусіда, правлячі кола якого донині прагнуть переконати нас у нашому неіснуванні.
Історичні дослідження різних процесів завжди базуються на джерелах. На них посилаються у наукових виданнях. Саме історичні джерела дають підставу для аналізу фактів, періоду, наукових дискусій.
Сьогодні надворі 11 січня, п’ятниця, останній робочий день тижня, а, отже, ввечері можна буде розслабитися, сходити в кіно чи просто посидіти з друзями. Ми заслужили. Алкоголь вживати я би не радив, бо це зло. Пити зараз не модно, хіба що сочок. :D
А ще протягом дня треба всім дякувати кого побачите. От йдете по вулиці, вам зустрічаються люди, а ви всім берете і дякуєте. Знаю, люди можуть подумати що у вас не все добре з головою, але то вже таке, що вперше так думають?
Просинаюся сьогодні зранку, спати хочеться, сніг падає, ех, би ще подрімати трохи, але треба вставати і йти на роботу.
Є такий оригінальний український жарт: «У сусіда корова здохла. Дрібничка, звичайно, але все одно приємно». Не можна з повною впевненістю стверджувати, що саме українці як нація є найбільш заздрісними і ніколи не зможуть потішитися від успіхів сусідів, знайомих, родичів. Якщо питання заздрості української є дискусійним, то сприймати позитивну інформацію про «чужих» слід таки навчитися аналітично.
Усе ХІХ століття було одним із найважчих для українців у політичному і культурному розвитку. Більшість українських земель перебували у складі Російської імперії, яка запроваджувала на нових захоплених територіях власні порядки.
У кінці ХVІІІ століття закінчилася державотворча доба, пов’язана з козацтвом. Українці були поділені між двома імперіями – Австрійською (Галичина) та Російською (Наддніпрянщина). ХІХ – початок ХХ століття відомий в нашій історії як період національного відродження, коли на політичну арену виходить нова суспільна верства – інтелігенція.