У нашій державі є незначна група населення, яка називається політиками. Про них ми постійно чуємо із усіх засобів масової інформації, обговорюємо і ...тихо ненавидимо.
У нашому суспільстві немає громадянина, який би доброзичливо чи, тим більше, з повагою висловився про депутата, міністра, чиновника будь-якого рівня. Цікаво є те, що злість людська дійшла до межі не просто ненависті, а до прямих знущань і висміювань. І, якщо народ починає сміятися – це вже та межа, за якою тільки радикальні дії.
Читати далі...
27.10.2012 р. 
Прокинувся ваш автор сьогодні зранку, п’ятниця минула, нарешті субота і треба щось думати зробити по хаті. Поїв, йду на ринок і відчуваю такий спокій що ви навіть собі не уявляєте. Чому так? А все просто, нарешті завершилася передвиборча кампанія партій, які таки вирішили йти на вибори-2012.
Нема жодних агіток, палаток, ніяких обіцянок, все зникло за одну ніч. Хоча, де-не-де, ще є реклами, але то вже дрібниці у порівнянні з тим що було в останні місяці.
Читати далі...
Людство в усі часи мріяло про краще життя. За різних періодів і соціально-економічних формацій інтелектуали придумували шляхи подоляння криз, змін у несправедливих стосунках між владою і народом. Фантазувалося про „скатерті-самобранки” чи літаючі килими.
Багаті люди – підприємці є у кожній країні світу. Надбагаті люди – олігархи є у кожній країні світу. Усі вони, справді, мають ідеально-розкішні умови життя і відпочинку. Їх нащадки мають можливість отримувати престижну освіту й пізніше не мати проблем із працевлаштуванням. Серед таких людей немає жодного, хто б не брав активної участі в політичному житті своєї країни.
Ні для кого не секрет, що вчора був великий футбольний день. Про те, що український Шахтар доволі несподівано обіграв Челсі ми вже повідомляли, але не тільки ця гра мала сенсаційний відтінок.
Під час мого візиту в Київ також, окрім футболу, який згодом розчарує, хотів глянути на політичну ситуацію в столиці напередодні виборів, що є цікавого у місті та багато іншого. Висновки я зробив і зараз з ними поділюся.
Отже, спершу про буденні справи. Якщо ви думали, що ремонти доріг роблять лише у Львові і згодом складають все нові і нові анекдоти про те, які дороги не перерили ще, то ви дуже сильно помиляєтеся.
Вибори, вибори, вибори і знову ж таки вибори, де тільки за них не нагадують. Це стосується як телебачення, радіо, газет, журналів і навіть будинків.
Йду сьогодні зранку на роботу, взяв винести сміття, бо вже давно цього не робив і тут в колеги на балконі висить плакат – «Голосуй за того того». Прізвище депутата я казати не буду, бо я не хочу. :D
Продовжую розповідати про свої пригоди в столиці, де я нещодавно побував із візитом, як це по-модному говорити. На цей раз будемо говорити про те, як мені не хотіли продати пиво на стадіоні. Ой який я тоді був злий.
Думаєте знову сказали що мені нема 18-ти? Ні, якраз таки не через це.
Більшість галичан завжди гордо заявляють про те, що саме наш край є оплотом державності та українськості нашої країни. Якщо згадати періоди Першої і Другої світових війн чи розпади совкової імперії, то, дійсно, західноукраїнський край був тим локомотивом, без якого українська незалежність не була б реалізована.
Нарешті громадяни України дочекалися паспортної ідентифікації за найбільш цивілізованими нормами, що прийняті у розвинутих демократією країнах світу. Ця опція для українців ще остаточно не узаконена, але наш гарант все ж сказав, що без цього чіповведення жити неможливо, бо усі силовики у нас та Інтерполі просто зачекалися побачити пальцьові візерунки громади в електронному варіанті.