21.08.2012 р. 
Люди народжуються, проходить дитинство, шкільні роки, потім люди стають дорослими, вчаться, а згодом наступають важкі трудові будні: сім’я, робота, город і так далі. Коли приходять вихідні, то аж тішишся, що нарешті можна відпочити і набратися сил або ж просто попити 1517.
Досить популярною є фраза у людей – де ти працюєш і скільки заробляєш. І тут можна почути досить так цікаві відповіді. Хтось каже правду (таких з особистого досвіду – мало), хтось прибріхує, а хтось тупо морозиться і нічого не каже. Але, це їхнє право, що хоче людина, те і робить.
Читати далі...
Як на Боржаві збирають чорниці
Люди народжуються, проходить дитинство, шкільні роки, потім люди стають дорослими, вчаться, а згодом наступають важкі трудові будні: сім’я, робота, город і так далі. Коли приходять вихідні, то аж тішишся, що нарешті можна відпочити і набратися сил або ж просто попити 1517.
Досить популярною є фраза у людей – де ти працюєш і скільки заробляєш. І тут можна почути досить так цікаві відповіді. Хтось каже правду (таких з особистого досвіду – мало), хтось прибріхує, а хтось тупо морозиться і нічого не каже. Але, це їхнє право, що хоче людина, те і робить.
Читати далі...
Перший робочий день нового тижня завжди важкий і для вашого автора він став не виключенням. Роботи – багато, так і хочеться відпочити як робив це на минулих вихідних.
Ех би поспати зараз на диванчику. Ляпота була би….. або ж на гамаку полежати.
Сьогодні надворі 20 серпня, перший робочий день перед тривалими вихідними, які на нас очікують в кінці цього тижня. Наша країна святкуватиме свій день народження, а, отже, і святкувати нам, людям треба як слід. Про вихідні ми ще поговоримо згодом, а зараз про те, чим займався ваш автор на вихідні.
Погоди як такої для купання не було, а отже цього разу вирішив приділити увагу здоров’ю, а саме спортивному бігу. Бігати просто так я не люблю і з радістю відгукнувся на запрошення свого друга побігати з його компанією у великий футбол.
У шостому турі чемпіонату України з футболу львівські Карпати на своєму полі приймали запорізький Металург.
Гра, на радість львівських вболівальників футболу, завершилася перемогою Карпат із рахунком 2-1.
Вчора у Львові завершився міжнародний товариський турнір з футзалу під назвою «Кубок Львівщини-2012». Як і традиційно він пройшов «на ура» і напевно глядачі та керівники клубів задоволені цими змаганнями.
Протягом чотирьох днів палац спорту «Галичина» жив футзалом. З самого ранку і до вечора проходили поєдинки.
У сьогоднішній статті спробую підвести підсумки цього турніру, а саме що сподобалося, а що ні.
«Як я малим збирався на весні…», «Мені тринадцятий минало…», Детство, детство…» – саме такі вірші чи пісні згадуєш, коли вже стаєш дорослим. Коли ми були малими, то хотіли стати дорослими, перед нами би відкривалися всі можливості, ніхто нічого би нам би не забороняв.
Стали ми дорослими, пішли клопоти, сім’я, діти, обов’язки і так далі. Хочеться знову поринути у дитинство і щоб нічого нас не хвилювало.
Сьогодні знову слово матиме наш активний дописувач пан Razan який зараз перебуває за межами Батьківщини, якщо бути точнішим в Італії. Щось йому видно стало сумно, що дитячі роки минають і він вирішив подискутувати на тему: «Коли я був маленький».
Нещодавно Воробусу та компанії довелося побувати на полонині Боржаві. Чим вона відома, так це кущами чорниці та вершинами: Стій, Тематик, Великий Верх, Магура-Жиде, Граб, Гемба.
Розташована полонина у Закарпатській області, її довжина близько 50 кілометрів.
Вражень у нас куча, фотографій також, тому сьогодні на вас чекає фотозвіт із цього чудового місця:
Продовжуються змагання на Кубок Львівщини-2012 з футзалу. Вчора вашому автору довелося побувати на черговій грі за участю львівської Енергії. Цього разу наші земляки зустрічалися із командою із Луганська – ЛТК.
Гри як такої у нашої команди не було і вони закономірно програли луганчанам 1-4.
І знову Воробус розповість вам про футбол, який нещодавно відбувся у Львові, а якщо бути точнішим про довкола футбольні події.
Я вже розповідав, що перед футболом ми з компанією попили трішки 1517 за майбутню перемогу і пішли на стадіон. Йшли ми не довго, але десь приблизно на половині дороги ми побачили досить цікавих людей, які мене дуже зацікавили.
Завершую розповідати про похід вашого автора з компанією на полонину Боржава. У попередній частині я завершив розповідь тим, що спалив у вогні свого смартфона і після цього за відсутності настрою пішов спати.
Проснувся я серед ночі і зрозумів, що з погодою явно проблема, бо дощ падав і то такий добряче. Зранку правда він на кілька хвилин перестав, що дозволило нашій компанії розпалити вогонь.