Колись у Воробуса була одна мрія, але вона так і не здійснилася. Від цього часу я дуже поважаю талановитих людей і будь-якими способами намагаюся їх витягнути у люди.
Як ви знаєте, трішки давніше на нашому блозі були розміщені вірші, які писав пан Богдан Согор і Ярослав Хоманець.
Їхні роботи людям сподобалися, але, як це часто буває, люди вірші почитали, залишили коментарі і забули. На жаль, таке вже наше життя.
Але, не все так погано у нашому з вами житті. Хлопці не зупинилися на досягнутому і ще за залучивши однодумців, створили свій сайт, де відтепер кожен охочий зможе публікувати свої вірші.
Якщо хтось скаже, що з того як я опублікую свої вірші? Відповідаю, про вас дізнається світ. Згадайте наших поетів, вони творили у важких умовах життя і не мали змоги показувати свої вірші, поезії на загал.
У сьогоднішній статті, в честь дня блогера, ми зробимо огляд молодого сайту, який має назву
«OnlyArt».
Читати далі...
3.09.2011 р. 
Щоб написати цю статтю я чекав давно, але, схоже нарешті мої муки закінчилися.
Якщо ви ще не здогадалися про що я, то кажу, що мова сьогодні знову піде про провайдерів, а саме як я вибирав нового провайдера.
Які приколи і розчарування мене очікували, кого ж я все-таки вибрав та багато іншого читайте далі.
Читати далі...
Вчора на новому стадіоні "Металіст" у Харкові відбувся товариський матч між збірними України та далекого Уругваю. Наша команда поступилася супернику із рахунком 2:3.
Останнім часом у Львові діється щось не зрозуміле, особливо у його центральній частині. Справа у тому, що тут просто чимось смердить.
Деколи сморід настільки великий, що приходиться аж зачиняти вікна.
Що сталося у Львові, чому так смердить, коли це припиниться читайте далі.
Ким Воробус тільки не був, це і співак, і дід Мороз, і в річці плавав одягнений, і футболіст і навіть хотів йти на фотосесію, але поки що з цим не вийшло. Може вийде якось іншим разом.
Сьогодні ж про інше.
Є у світі один цікавий блог про техінку, який веде пан Мислінський. Так от, нещодавно цей пан організував у себе на сайті конкурс.
Суть його полягала у наступному: людям треба було присилати до автора блогу свої історії пов’язані із мобільним телефоном. Мене це зацікавило, тому я сказав «горіла хата – гори і сарай» може щось і виграю. А приз за перше місце – 100 гривень, за друге – 50 гривень.
Як вчора мені повідомив пан Мислінський, історій на конкурс прислали аж дві, тому мене це дуже потішило, 50 гривень у кишені, але який майор не хоче стати генералом.
Давненько у нас на блозі не було інтерв’ю і ось однойменна рубрика повертається.
Сьогодні у нас в гостях адмін сайту «Український інтернет» – пан Андрій Соломін.
Літо позаду, а отже пора викидати лінощі в сторону і йти вчитися. Кому до школи, кому в інститути, кому в училище, але ясно одне, що вчитися таки треба.
Сьогодні зранку ваш автор, йшовши на роботу побачив на вулиці багато нових облич.
Ви скажете, що я таке плету, бо я всіх і так знати не можу, але я маю на увазі те, що місто поступово наповняється людьми, студенти приїхали, а отже тепер хліба у супермаркеті ввечері не купиш.
Та фіг з ним з тим хлібом, сьогодні ж 1 вересня – День знань, а, отже, треба святкувати.
Як відомо, вчора у світі відзначали свято – День блогера.
Хто пив, не просихаючи, хто зробив собі відгул на роботі, хто писав огляди різних блогів, а, хто, як я, відповів на запитання вікторини, яку організував сайт troooll.com.
Як я відповідав на запитання, що я після цього зрозумів, які приколи були під час запису вікторини та багато іншого читайте далі.
Вчора ваш автор, прогулюючись містом, зустрів свою знайому. Ми так побалакали, посміялися і вирішили продовжити свою розмову в одному цікавому місці, де ваш автор ще не бував.
Чесно кажучи, до цього часу я щось боявся туди заходити, але будь які страхи треба переборювати. :)
Якщо ви ще не здогадалися куди я ходив, то скажу, що це «Острів суші», який знаходиться у самому центрі міста.
Про те як я їв суші, чи сподобалися вони мені, а також багато цікавого читайте далі.