Тільки що приїхав додому, лягав би вже спати, бо завтра на роботу, але ще хочу поділитися з вами, читачі блогу, пригодою яка сьогодні, а то може вже і вчора зі мною і багатьма люди сталася. Це просто повний колапс, давненько такого не пам’ятаю.
Статтю я назвав не даремно – «Як це важко бути Миколаєм». Ні для кого не секрет, що у ніч із 18 на 19 грудня діточки та дорослі чекають подаруночків під подушками. Це хороша традиція, яка передається із покоління до покоління. Але, ж ці подарунки ще треба купити, плюс робочий день, і все припадає на вечір.
Ваш автор так і зробив, вийшов з роботи купив подарунки і дай думає стане на кілька годин Миколаєм і привітає племінницю. Я навіть подумати не міг, що буду мати такі проблеми із доїздом на вулицю Вашингтона, а саме тоді мені треба було їхати з центру міста.
Які проблеми спіткали вашого автора і ще багатьох людей, як ми вийшли з цієї ситуації і що я все про це думаю читайте далі.
Читати далі...
26.02.2013 р. 
Багато людей мені часто здають питання, а як же найкраще добиратися до смт. Славське щоб покататися згодом на лижах. Відпочивальників найбільше цікавить те, як це зробити у найкоротші терміни.
У сьогоднішній статті я про це і розповім.
Читати далі...
І знову тема транспорту на блозі Воробуса. Ще б пак, любить автор блогу її та і пригоди часто зі мною трапляються ще ті. Розповім про черговий випадок, який відбувся зі мною в неділю.
Отже, їде Воробус такий в неділю зранку на футбольне тренування, невиспаний і думаю де би то ще подрімати. Маршрутки довго не було, дістало мене стояти на холоді і тут якраз приїхав тролейбус.
Сто років не їздив на цьому виді транспорту. Та час є, стояти набридло, вирішив поїхати тролейбусом, чому б і ні? Зайшов у салон, купив квиток, закомпостував і думаю де б то присісти.
Давненько на блозі не було теми транспорту, а її, як відомо, я дуже люблю. Чомусь так складається вже з самого початку ведення ресурсу, що Воробус пише про транспорт лише тоді, коли треба його критикувати. Таке вже життя… і нічого з цим не поробиш.
Останніми днями тільки і чути розмови про те, що від сьогоднішнього дня маршрутні таксі не будуть їздити після 20 години 30 хвилин. Маячня якась це все та й годі.
Тема транспорту завжди була популярною на блозі Воробуса. Останнім часом я трохи перейшов на інші теми, але схоже що треба до транспорту повертатися і постійно його критикувати. В іншому випадку прийдеться ходити пішки або ж платити дуже велику суму за проїзд.
А ми, як відомо, хочемо щоб сервіс відповідав тим грошам які ми за нього платимо.
У сьогоднішній статті висловлю свою точку зору по одному дуже цікавому питанню. Так от, як відомо, нещодавно ваш автор був з друзями у розважальному комплексі «King Cross Leopolis».
От кажуть люди, що їхати у маршрутних таксі чи автобусах їм не подобається, бо там є хамовиті люди, хамовитий водій і так далі. Так, подібні речі також бачив, але вкотре переконуюся що якщо ми хочемо щоб все було культурно треба перш за все розпочати із себе.
Хочете «живий» приклад? Будь-ласка, маєте.
Як тільки люди виходять з понеділка на роботу одразу ж починаються якісь нові приколи. От буквально ще не прийшли ми до тями після шалених вихідних, як одразу ж з’явилася чергова тема для дискусій.
Їду сьогодні на роботу, взяв із собою навушники, увімкнув радіо і чую новину, вже з 1 березня плата за проїзд у маршрутних таксі підвищиться до 3-ох гривень.
Десь так і думав, що у зв’язку із потеплінням і дощем виникнуть проблеми із транспортом нашого міста. Потепління – це добре, але коли падає дощ і на вулиці нульова температура, то починаються серйозні проблеми з транспортом і не тільки.
Вчора на собі ці проблеми відчув ваш автор.
Залізничний вид транспорту з часу його появи в кінці ХVІІІ століття як засобу системного перевезення до нині є важливим способом пересування на земній кулі. Під залізничні перевезення у всіх країнах світу вже сформовано господарську та управлінську інфраструктури. Майже у кожній державі існують окремі державні міністерства, що займаються залізничним транспортом.
Твердження про те, що Львів – маленький Париж, непевно спірне. Центральна частина – це класика розбудови середньовічного європейського міста. Краків і Прага досить подібні за своєю забудовчою архітектурою до міста Лева. Можливо старі вулички Парижа теж чимось нагадують Львів. Але за загальною сучасною інфраструктурою, рівнем зайнятості (відповідно й добробуту), комфорту у відпочинку ми, однозначно, поступаємося.