Робочий тиждень триває, але, все-таки, відпочивати завжди краще. Тим більше, що погода зараз тепла, можна поїхати в ліс що і зробив ваш автор з компанією минулих вихідних.
Грибів правда Воробус не назбирав, але відпочив нормально. Емоції були, як завжди, позитивні. Бачили б ви, читачі блогу, яка атмосфера панує у Винниківському лісі, а саме туди ми завітали.
Осінь, листя, все жовте, краєвиди.... душевна компанія.
Чим цікавий цей ліс так це тим, що їхати туди недалеко (хвилин 15-ть від Львова), є де погуляти (ліс досить таки великий) і є на що подивитися (Чортові скелі).
Читати далі...
1.11.2013 р. 
Сьогодні надворі 1 листопада, п’ятниця, а це означає, що все менше й менше часу залишається до завершення чергового за ліком робочого тижня. Попереду вихідні, тому можна буде як слід відпочити.
Єдине що не радує, так це погода. Все-таки, поступово ми наближаємося до зими, яка вже не за горами. Хоча, жалітися і не дуже то і треба, бо пам’ятаю були роки коли сніг вже лежав на початку жовтня.
А зараз, до слова, ще можна і в лісі на шашликах посидіти і просто ходити без шапки.
Читати далі...
Їду сьогодні зранку на роботу, зустрічаю знайомого і той мене ну прямо таки в наглому порядку питає чого це Воробус нічого ще не написав про канатну дорогу, а саме про те що її знесуть.
Хочемо ми того, чи не хочемо, але традиції та культура зарубіжних країн невпинно стукають у наші двері. Ось і зараз ми поговоримо про таке свято як Хелловін (Хеловін, Хеллоуїн), яке прийшло до нас з далекої Америки.
На це свято прийнято виготовляти свічник, який роблять зі звичайного гарбуза.
Давненько Воробус не бував у цьому чудовому місці, де можна не лише насолодитися природою, а й попити води із цілющого джерела.
Якщо не здогадалися про що йде мова, відповідаю, мова іде про джерело в селі Раковець. Саме сьогодні вашому автору спонтанно довелося туди завітати.
Любить Воробус їздити на гриби і вже давненько не пригадую щоб я настільки часто був на «полюванні» за цими дарами природи. А чому б і ні? На вулиці тепло, дощі падають, а, відповідно і гриби ростуть.
У минулих публікаціях я вже розповідав про те, що їздив на гриби у Винники і досить таки вдало. Після цього ще кілька разів бував у цьому лісі і одного разу дійшло до такого, що Воробус навіть трошки заблукав.
Сьогодні надворі 15 жовтня, вівторок, робочий день як і тиждень триває. Але, сумувати не варто, бо вже через декілька днів знову будуть вихідні і можна буде як слід відпочити з сім’єю, коханою людиною чи просто з друзями.
Про що будемо говорити сьогодні? Тільки не смійтеся.. Воробус вчора посеред робочого тижня завітав у такий заклад як – «Старгород». Чим він цікавий, так це тим, що там варять своє пиво, а також на людей ввечері очікує шоу-програма.
Давненько я там не бував, ще напевно з часів як наша команда «Українцем бути круто» перемогла у пісенному заспіві, а було це десь рік тому.
Думав ваш автор, думав, і таки відгукнувся на пропозицію колег сходити попити бокальчик пивця та поспівати-потанцювати.
Чи зміг на цей раз Воробус перемогти у заспіві, що змінилося з часів мого останнього візиту в «Старгород» та багато іншого читайте далі.
«Хто не бачив Пікуя, той не бачив ….», «Краще сто разів … чим один раз на Пікуй». Скільки таких віршиків є про цю цікаву гору, яку нещодавно довелося відвідати вашому автору.
А чи знаєте ви чому ж гора називається саме Пікуй? От саме таке запитання задавав ваш автор колегам, які йшли зі мною на гору. На жаль, точної відповіді вони дати не змогли, єдине що вони розповіли, так це легенду про нещасливе кохання, яке відбулося в краях гори ще за царя Гороха.
Давненько не пригадую, щоб восени були такі гриби як цього року. Де ви таке бачили, щоб люди в лісі ігнорували підберезники, підосичники, ті ж опеньки? А вина цьому всьому – білі гриби, які просто росли із швидкістю світла.
Воробус теж трохи назбирав грибочків на зиму, але якщо чесно, ще би десь з’їздив за урожаєм. Але, щось мені так здається – грибний сезон на цьому завершений.
Після досить таки тривалих теплих днів грянули морози, ночі холодні, дощів нема і, відповідно, гриби померзли, а нові не ростуть. Можливо ще станеться чудо і знову все буде у грибах.
Продовжуємо милуватися неймовірними пейзажами, які відкриваються перед вами якщо стоїте на вершині гори Пікуй.
При підйомі на цю гору можна спостерігати перепади висот, велику кількість рослинного світу, а вже на самій вершині на вас чекають - мальовничі скелі та стрімкі урвища.
Подейкують, що існує легенда про закоханого хлопчину, який помер під цими скелями, так і не дочекавшись позитивної відповіді від слів коханої людини.