2.09.2015 р. 
День другий розпочався для Воробуса дуже рано.
Близько 6 години ранку я вже був на ногах, тому що спати щось не хотілося та і вночі було холоднувато.
Все-таки, у майбутньому треба задуматися над тим, щоб придбати собі більш тепліший спальник.
Вилажу такий з намету, починаю розпалювати вогнище і бачу що за декілька хвилин складає мені компанію мій колега. Виявляється він так збирав свої манадки, що банально забув взяти з собою спальник. А вночі то холодно.
Читати далі...
Похід на гору Сивулю (22-25.08.2015). День другий
День другий розпочався для Воробуса дуже рано.
Близько 6 години ранку я вже був на ногах, тому що спати щось не хотілося та і вночі було холоднувато.
Все-таки, у майбутньому треба задуматися над тим, щоб придбати собі більш тепліший спальник.
Вилажу такий з намету, починаю розпалювати вогнище і бачу що за декілька хвилин складає мені компанію мій колега. Виявляється він так збирав свої манадки, що банально забув взяти з собою спальник. А вночі то холодно.
Читати далі...
Нарешті Воробус позбирав всі фотографії, завантажив відео і може розпочинати великий цикл публікацій про нещодавній похід з колегами в гори.
За якихось три дні нам вдалося підкорити не одну вершину. Але, про все по-порядку.
Нещодавно мені довелося побувати в обласному центрі Рівненської області – у місті Рівне. Сьогодні місто вирізняється своєю елегантною архітектурою, зеленими парками та просторими вулицями. У період Другої світової війни місто дуже сильно постраждало, тому історичних пам'ятників тут не так вже й багато. Але тим не менше, в Рівному збереглись деякі архітектурні та сакральні пам’ятки, та є багато інших цікавих місць, які варто відвідати.
Черговий день наступив, він знову ж таки спекотний. Але, незважаючи ні на що, продовжує свою роботу блог Воробуса.
І сьогодні будемо говорити на такі теми як: відпочинок в Україні, а саме його плюси, а також про те, як відбитки пальців можуть наробити людині проблем.
Розпочнемо таки з відпочинку, адже тема ця наданий момент як ніколи є актуальною.
Минуло більше року як Воробус був востаннє на джерелі в селі Раковці.
Хоча, багато хто каже, що саме джерело знаходиться не у вищеназваному селі, а в іншому – Новосілки.
Десь доля правди в цьому є та не в цьому суть.
Головне на джерело вкотре приїхати, помолитися та при можливості набрати святої води собі додому.
Ще минулого тижня ваш покірний запланував собі поїхати в Раковець.
Нарешті, читачі блогу, дочекалися завершальної третьої частини розповіді про похід Воробуса та компанії на гору Парашка.
Минулу розповідь я завершив на тому, що наша компанія почала спускатися з вершини гори Парашка до села Коростів.
Саме тут з нами стався цікавий казус.
Продовжую розповідати про нещодавню подорож Ігоря Воробуса та його приятелів на гору Парашку.
У минулій частині ми завершили на тому, що вийшли на хребет і почали милуватися чудовими краєвидами Карпат.
Втома вже була не такою, свіже карпатське повітря подувало нам у спини і ми після не тривалого відпочинку вирушили далі. А йти ще було приблизно половину дороги.
Літо – пора активного відпочинку, тому ваш автор не гає часу й багато подорожує, переважно Карпатами.
Цих вихідних, зокрема, Воробус і компанія вирішили здійснити похід на гору Парашка, що розташована неподалік міста Сколе.
Бував там до минулих вихідних чотири рази – це точно, але і 5-й раз піти також погодився.
Продовжую розповідати громадськості про те, як Ігор Воробус та його приятель Орест шукали озеро Забуте.
Перша частина розповіді завершилася на тому, що ми у відчаї, так і не знайшовши озера, лягли спати під кутом 45-ть градусів.
Розбудив нас зранку птах (правда не знаю його назви), який сигналив нам, що треба прокидатися і йти далі – на пошуки Забутого.
Продовжуємо розповідати нашим читачам про озера Аршиці. На цей раз на вас очікує розповідь про те, як Воробус та його приятель Орест шукали озеро Забуте або як місцеві його називають – озеро Верхове.
Саме таку назву водойми ви можете і побачити на карті – Західні Горгани без якої пошуки озера були би не можливими.
Отже, перед тим як відвідати озеро Аршиця та Росохан ми спершу задумали собі знайти озеро Забуте. Воно знаходиться трохи в іншій стороні, але тим не менше, воно існує і зайти туди було дуже й дуже цікаво.