20.12.2012 р. 
Свято Миколая минуло, сьогодні надворі четвер, 20 грудня, робочий день триває, а це означає, що все менше і менше часу залишається до апокаліпсису або як його називають – «кінцем світу».
Так, так, 21 грудня о 8 годині ранку за київським часом настане темрява і почнеться або нова ера у світі людства або ж просто нічого не буде.
Принаймні цього ми вже пам’ятати не будемо. Ми ж точно не знаємо хто жив до нас і як це відбувалося.
Читати далі...
Кінець світу наближається: Воробус прощається зі всіма
Свято Миколая минуло, сьогодні надворі четвер, 20 грудня, робочий день триває, а це означає, що все менше і менше часу залишається до апокаліпсису або як його називають – «кінцем світу».
Так, так, 21 грудня о 8 годині ранку за київським часом настане темрява і почнеться або нова ера у світі людства або ж просто нічого не буде.
Принаймні цього ми вже пам’ятати не будемо. Ми ж точно не знаємо хто жив до нас і як це відбувалося.
Читати далі...
Верховна Рада знову засідала. Недовго. Кілька годин. Домовились попрацювати 25 грудня. На католицьке Різдво.
Ніяких рішень знову не приймали. Таке враження, що в Україні немає проблем. Трохи посварилися якою мовою виступати з трибуни. Знову регіонали голосували один за одного картками.
Платникам податків щось не дуже подобається такий пофігізм депутатів. Адже робота в парламенті нічим не відрізняється від праці будь-якого бюджетника. Якщо б працівники ходили на роботу як депутати, то напевне й самих депутатів не було за що прогодувати.
Більшість народів світу мають свої національні держави. Історія їх формування і розвитку є цікавою і багатогранною. В історії кожного суспільства були й такі періоди, коли якась частина людей або окремі знакові особистості були змушені покидати рідні землі. Еміграція як явище політичне чи економічне завжди демонструвало слабкість держави або ж агресію держави до окремих груп людей.
У переддень засідання Верховної Ради розуміємо, що у залі таки сформовано більшість і впливати на прийняття законів, диктованих партією регіонів, опозиції буде досить важко. Комуняки, фактично «здали» своїх червоних електорів й далі пішли у реальну владу (правда, такі їх дії були прогнозовані політологами й нічого дивного не відбулося).
Сила і стабільність будь-якої держави залежить від багатьох факторів: чесності влади, економічної незалежності, духовної потуги, що ґрунтується на національній традиції, сильного війська, заможності громадян.
Два перших дні засідань Верховної Ради були емоційно-цікавими та напрочуд плідними. І хоч ніяких кардинальних структурних рішень прийнято не було, парламент обрав голову Верховної Ради та прем’єр-міністра України. Це було очікуваним, але країна отримала законних керівників – посадовців, що за статусом поступаються тільки посаді президента.
Тепер «регіональна комуна» парламенту зможе безперешкодно затвердити усіх міністрів, бо згода парламенту на це непотрібна (згідно конституції). Звичайно, призначення будуть тільки від правлячо-зрадницької політичної верхівки і ніхто не буде брати до уваги думки протесаного електорату.
Тільки на Воробусовому блозі згадалися євроінтеграційні процеси, як Європарламент прийняв резолюцію щодо України. Їх реакція, справді, миттєва. При чому, європарламентарі висловились щодо найбільш наболілих питань нашої держави і в черговий раз почали вимагати певних дій від України, розказуючи як правильно треба жити на тому світі.
Почала роботу Верховна Рада сьомого скликання. Ця подія відбулася 12-го дня 12-го місяця 12-го року 21-го століття. У столиці України у цей день було введено надзвичайний стан... через снігові заметілі і морози.
Глобалізаційні процеси у світі передбачають тісні взаємозв’язки із багатьма країнами світу. Тепер неможливо існувати виключно у замкненому просторі власного особняка і, навіть, держави. Десятки тисяч людей щоденно пересікають кордони. У кожного свої цілі, інтереси: туристично-відпочинкові, комерційні, відвідини родини, пошук роботи.
Україна декларує відкритість з усіх сторін горизонту. Громадяни будь-якої країни можуть без перешкод і віз прибути до нас і займатися своїми справами. Така політика проводилася від початків проголошення незалежності.
Воробус сьогодні сумує і то так добряче. Що сталося спитаєте ви. Так от, відповідаю, я зовсім з тією роботою забув що сьогодні 12 грудня, 12 місяць і 12 рік, а тому в 12 годині 12 хвилин треба було загадати бажання, написати на папері і потім спалити.
Цього я не зробив, а, отже і бажання не збудеться. Та, можливо, і добре що я нічого не загадував, а то би ще щось спалив випадково.