10.04.2013 р. 
Із в’язниці відпустили Юрія Луценка. Цього українського політика досить дивним чином посадили і таким же методом – швидко і дивно – випустили. Зрозуміло, що чоловік сидів як політичний в’язень. За нього особисто можна порадіти.
Зрештою, сама особистість Луценка викликає позитивні емоції. Він чи не єдиний публічний діяч, чиї дії в українському політикумі не переходили межі здорового глузду. Він ніколи не плазував перед шефами, завжди мав свій (досить здоровий) погляд на події в державі. Не пам’ятаю, щоб говорив дурниці про світле майбутнє чи ідеалізував українських політичних діячів, навіть тих які були і є його друзями і соратниками.
Читати далі...
Про Луценка, Європу і «реформи» в Україні
Із в’язниці відпустили Юрія Луценка. Цього українського політика досить дивним чином посадили і таким же методом – швидко і дивно – випустили. Зрозуміло, що чоловік сидів як політичний в’язень. За нього особисто можна порадіти.
Зрештою, сама особистість Луценка викликає позитивні емоції. Він чи не єдиний публічний діяч, чиї дії в українському політикумі не переходили межі здорового глузду. Він ніколи не плазував перед шефами, завжди мав свій (досить здоровий) погляд на події в державі. Не пам’ятаю, щоб говорив дурниці про світле майбутнє чи ідеалізував українських політичних діячів, навіть тих які були і є його друзями і соратниками.
Читати далі...
Не спиться Воробусу і він вирішив сісти за комп’ютер і поділитися своїми враженнями від перегляду поєдинку 1/4 фіналу Ліги чемпіонів у якому зустрічалися німецька Боруссія та іспанська Малага.
У першому матчі цих команд, що відбувався в Іспанії було зафіксовано нічию 0-0 і питання виходу у півфінал змагань вирішувалося саме сьогодні. І хто б міг подумати що цей поєдинок буде таким результативним.
А він таки ним став. Але, про все по-порядку.
Скільки ми, українці, уже обговорювали тему «пАкращення» нашого життя? Разів сто п’ятдесят? Мільйон? Сорок сім мільйонів разів?... Уже всі, хто міг і хотів (і навіть не хотів) поржали над нашим урядом з його дурнуватими звітами про ріст економіки, еволюцію процесів демократизації і боротьбу з корупцією.
Тиждень, що минув був політично напруженим. Емоції політиків та людей, що прийшли їх підтримати на вулиці Києва зашкалювали. Політичне хамство парламентарів переходило в особисті образи. Розлючені громадяни, не витримуючи нахабства і зверхності поведінки можновладців, уже були готові на радикальні кроки. Завершилось, правда все лише сніжкометанням по депутатах-регіоналах.
Колись у біографії автора цих рядків був період, коли він проживав у Польщі. Недовго. Неповних три місяці. Жилось комфортно, бо займався приємними для себе справами та ще й отримував досить таки немаленьку платню. Влаштовував як побут, так і громадський транспорт, ціни на продукти харчування. Нормально.
У Києві нове політичне диво. Комусь прийшло в голову, що не час вирішувати державні питання на роботі (у міністерствах, комітетах Верховної Ради, на сесійних засіданнях), тобто в кабінеті, а краще за чаркою, по буху з дєвачкамі.
Продовжую ділитися своїми враженнями від нещодавньої поїздки на гірськолижний курорт Буковель. Про тему катання вже було сказано дуже багато, а зараз поговоримо про організаційні моменти, один із них – це дороги.
По приїзді до Львова багато хто із моїх знайомих тільки і задавали мені запитання наступного типу, цитую: «Як тобі, Ігоре, курорт, чи вартує туди їхати?»
Одним із визначальних аспектів існування держави є громадянство. Громадянство – це юридично оформлений взаємозв’язок між державою та людиною, що постійно (як правило) проживає на на її (держави) території.
Громадянство України регламентується Конституцією України та Законом України «Про громадянство України». Згідно цих документів у нашій державі існує єдине громадянство (згідно статті 4 Конституції України) і воно зберігається не залежно від місця проживання людини.
Читав нещодавно досить так цікаву фішку в інтернеті – називається «2013 рік-без літа». Звісно, що це жарт, адже тепло таки колись настане, але коли це вже дуже і дуже велике питання.
А можливо клімат змінився і ми тепер лише будемо мріяти про те, щоб ходити у шортах, футболках, а то і без них?
Після цьогорічної зими вже нічому не здивуюся.
Опозиційні акції «Вставай Україно!» сприяють тому, що значна частина депутатів (у тому числі й лідерів фракцій) Верховної Ради потрапляє в регіони України. На місцях, нехай здалека, але можуть вони подивитись в очі простим людям та, зрештою, хоч поверхнево оцінити низький рівень добробуту й реальні настрої громадян.