24.12.2012 р. 
Політичне сьогодення в Україні з часу проголошення її незалежності декларується як вільне для особи та демократичне у виборі. Демократія, насправді, є досить моральною і гуманною формою правління. Громадянин проголошується понад усе. Громадянин має право на свободу слова, зборів, віросповідання, участі в управлінні державою.
Читати далі...
Традиція демократії – історично сформована норма українського народу
Політичне сьогодення в Україні з часу проголошення її незалежності декларується як вільне для особи та демократичне у виборі. Демократія, насправді, є досить моральною і гуманною формою правління. Громадянин проголошується понад усе. Громадянин має право на свободу слова, зборів, віросповідання, участі в управлінні державою.
Читати далі...
Зима у розпалі, а це і не дивно, місяць же грудень надворі, не за горами Новий рік та Різдво Христове і, відповідно, січень місяць. І щоб там не говорили про зміни клімату в нашій країні, але все це залишається лише на рівні розмов. Сніг, морози у нас є і це дуже добре.
От буквально зараз на моєму термометрі показує -6 градусів морозу і падає маленький сніжочок. Та, це порівняно ніщо з снігопадами, які були минулого тижня.
Кінець світу не наступив, а, отже, прийдеться і на далі жити і, сподіваюся, щось робити. Від сьогоднішнього дня блог Воробуса починає традиційно підводити підсумки року що минув у світі та в Україні.
Почнемо із нашої Батьківщини. Що тут було цікаво читайте у сьогоднішній статті.
П’ятниця, 21 грудня, 11 година ранку…
Говорили, балакали, сіли і заплакали. Саме так можна сказати про кінець світу, який так і не наступив. А стільки говорилося про то, люди навіть шукали місця де сховатися, хтось на тому всьому нажив багато грошей, а світ нас взяв і обманув – він просто і на далі існує.
Свято Миколая минуло, сьогодні надворі четвер, 20 грудня, робочий день триває, а це означає, що все менше і менше часу залишається до апокаліпсису або як його називають – «кінцем світу».
Так, так, 21 грудня о 8 годині ранку за київським часом настане темрява і почнеться або нова ера у світі людства або ж просто нічого не буде.
Принаймні цього ми вже пам’ятати не будемо. Ми ж точно не знаємо хто жив до нас і як це відбувалося.
Верховна Рада знову засідала. Недовго. Кілька годин. Домовились попрацювати 25 грудня. На католицьке Різдво.
Ніяких рішень знову не приймали. Таке враження, що в Україні немає проблем. Трохи посварилися якою мовою виступати з трибуни. Знову регіонали голосували один за одного картками.
Платникам податків щось не дуже подобається такий пофігізм депутатів. Адже робота в парламенті нічим не відрізняється від праці будь-якого бюджетника. Якщо б працівники ходили на роботу як депутати, то напевне й самих депутатів не було за що прогодувати.
Більшість народів світу мають свої національні держави. Історія їх формування і розвитку є цікавою і багатогранною. В історії кожного суспільства були й такі періоди, коли якась частина людей або окремі знакові особистості були змушені покидати рідні землі. Еміграція як явище політичне чи економічне завжди демонструвало слабкість держави або ж агресію держави до окремих груп людей.
У переддень засідання Верховної Ради розуміємо, що у залі таки сформовано більшість і впливати на прийняття законів, диктованих партією регіонів, опозиції буде досить важко. Комуняки, фактично «здали» своїх червоних електорів й далі пішли у реальну владу (правда, такі їх дії були прогнозовані політологами й нічого дивного не відбулося).
Сила і стабільність будь-якої держави залежить від багатьох факторів: чесності влади, економічної незалежності, духовної потуги, що ґрунтується на національній традиції, сильного війська, заможності громадян.
Два перших дні засідань Верховної Ради були емоційно-цікавими та напрочуд плідними. І хоч ніяких кардинальних структурних рішень прийнято не було, парламент обрав голову Верховної Ради та прем’єр-міністра України. Це було очікуваним, але країна отримала законних керівників – посадовців, що за статусом поступаються тільки посаді президента.
Тепер «регіональна комуна» парламенту зможе безперешкодно затвердити усіх міністрів, бо згода парламенту на це непотрібна (згідно конституції). Звичайно, призначення будуть тільки від правлячо-зрадницької політичної верхівки і ніхто не буде брати до уваги думки протесаного електорату.