Черговий день завершується, у Воробуса, як завжди, багато роботи, але не забуваю за блог, адже стільки тем є для публікацій. Головне у цьому всьому знайти час щоб гарно описати.
І перше про що розповім, так це про виготовлення біометричного паспорту. Якась чудасія відбувається з ним.
З часу коли я подав документи на вироблення заповітного документу минуло рівно два місяці. Як наші читачі, мабуть, здогадалися, Ігор Воробус досі не отримав біометричного паспорту.
Чому так і що робити далі?
Читати далі...
17.10.2017 р. 
Після великої кількості вихідних як не крути, а прийшлося повернутися на роботу. Гроші заробляти то ніхто не відміняв.
Не дивно, що сьогодні Ігор Воробус повернувся з праці й ліньки щось видумувати. Хто знає мене вже давно, то й розуміє, що настав час філософії.
Читати далі...
Життя таке, що від комунальних послуг нас ніхто не звільняв. Тому, як не крути, а за них платити треба.
Якщо ж не будемо це робити, то прийдуть добрі дяді й «відрубають» як не електроенергію, то газ. Ну, або ж воду.
Те, що цієї осені в нашій країні спостерігається небувалий урожай грибів знають всі. Навіть найлінивіші вже ходять у ліс і приносять велику кількість лісових дарунків. Воробус не став виключенням.
А чому б і ні?
Проте, є й інша сторона медалі.
Щось у мене нема бажання напрягати вас якими-небудь складними темами, тому в такому разі трохи філософії.
Чому б і ні? Мене на неї час від часу пробиває.
Отже, про що думаю на цей раз?
Відтепер можу спокійно пакувати речі й поїхати закордон. І не треба парити собі мізки якимись візами.
Як наші читачі, мабуть, здогадалися автор блогу нарешті отримав біометричний паспорт на який чекав більше двох з половиною місяців.
Можливо цей час був би більшим якби не випадок. Чисто випадково йшовши зранку на роботу вирішив зайти у ВВІР в якому й здавав документи. Авось документи вже готові?
Епопея із виготовленням біометричного паспорту триває. Відверто кажучи, мене вже ця вся процедура дістала.
Ще на початку липня подав документи, обіцяний час виготовлення був 20-ть робочих днів. Час минув, а «біометрії» так і нема. Добре, що не планував жодних турів закордон.
В іншому випадку було би дуже й дуже весело.
Якщо хтось думає, що Воробусу набридло вести блог і я просто на нього забив, то ви помиляєтеся. Навіть не пригадую коли востаннє мав стільки різноманітних справ, що руки не доходять щось написати.
І лише коли з’являється вільна хвилинка, то неодмінно радую наших читачів новими публікаціями.
Така хвилинка з’явилася. І перше про що ми поговоримо, так це на філософські теми. Знову мене на них потягнуло.
Наступив новий місяць, а з ним і на блог повертається Ігор Воробус.
Одразу ж заспокою наших читачів. Все зі мною нормально, здоров’я мене не турбує як мені вже писали у приватні повідомлення.
Відсутність була пов’язана з тим, що їздив на Схід України у місто Харків щоб підтримати національну футбольну збірну.
Грибовичі – село у 8-ми кілометрах від Львова відоме своїм сміттєзвалищем куди багато років звозили сміття з обласного центру та його околиць.
Якби не трагічні випадки які сталися там, мабуть, ще б роками місцеве населення жило цими відходами.
А так звалище закрили й село зажило, по-новому.