Підчас усіх передвиборчих кампаній засоби масової інформації щоденно повідомляють про різні порушення виборчого законодавства кандидатами чи партіями.
Читати далі...
Поведінкою кожної людини керує такий фактор як мотивація. За добру зарплатню можна виконувати важку розумову чи фізичну роботу. Під ударами батога, боячись болі більшість людей буде робити усе, що накажуть. І це теж варіант мотивації. Можна чинити добро чи зло керуючись не наживою і страхом, а почуттям любові або ненависті.
Читати далі...
Є в Шотландії озеро Лох-Несс. Напевно там гарна природа і краєвиди. Таке собі озерце, як сотні тисяч по земній кулі. Але хитрі сакси, щоб привабити туристів придумали замануху про чудище, яке живе в підводному царстві озерця. Те чудо-юдо навіть має миле ім’я Нессі. Ніхто його не бачив, але купа туристів з усього світу рветься на Лох-Несс із великим бажанням зустрітися із Нессі.
Шикарно продуманий бізнес, побудований на людській довірі і прагненні вірити у те нездійсненне, чого хочеться!
Читати далі...
Українська держава до кінця жовтня цього року перетворилася у величезний іподром, де у політичних передвиборчих забігах бере участь солідна частина суспільства.
Коли включаєш телевізор вже тоншить від тих нібито породистих політичних коней і кобил, що вирвалися на фінішну пряму до парламенту.
Читати далі...
Коли людина потрапляє у якусь неприємну ситуацію чи, взагалі, у скруту й не може дати раду самостійно, вона звертається про допомогу. Хто просить підтримки у доброго друга, кума, брата, хто – у профспілкової організації чи прокуратури.
Так і держави. Для подолання криз, боротьби із загарбником чи стихійним лихом вони заключають союзи, використовують уже існуючі міждержавні угоди, чи позичають гроші у транснаціональних фінансових структурах.
Читати далі...
Жив собі колись у далекій Монголії серйозний політичний діяч і завойовник Чінгісхан. Було це у другій половині ХІІ – початку ХІІІ століття. Про нього знає кожна освічена людина. Але мало кому відомо, що перед збройним походом у ті чи інші землі саме за Чінгісхана монголи вперше в історії воєн придумали таку річ, як військова розвідка.
Причому, збиралася інформація не тільки про боєздатність армій противника, але й про соціальні відносини у країні, особливо про ставлення населення до своїх володарів. І, навіть, якщо армії були слабкими, а народ лояльний до влади, Чінгісхан відмовлявся від завоювання.
Читати далі...
За усіма екзистенційними принципами усі люди на Землі є рівними перед Богом. Ця рівність доведена Вищим розумом самою суттю народження, життя і смерті Людини.
Незалежно від того, чи ти ефіопський бомж, чи чукотський мільярдер, все одно святий Петро відправить тебе на територію казанів із гарячою смолою, і ти будеш спостерігати вже у покуті, як ще живі «боряться» за право потрапити у потойбічне суспільство рівних.
Читати далі...
Із проголошенням незалежності, в Україні досить довго і гнило відбувався конституційний процес. Нову демократичну Конституцію депутатський корпус «вродив» у ніч на 28 червня 1996 року. А до цього у нас, як у незалежній державі, діяла конституція уже неіснуючої УРСР (з якимось там обрізаннями і доштуковуваннями).
За певної політичної коньюктури до української Конституції 1996 року вносились зміни, які трасформовували повноваження різних гілок влади. Це було у 2004 році, потім повернули назад у 2011 році. Зрештою, на український народ ці маніпуляції влади не впливали, простим громадянам було на це начхати рясним насмарком.
Читати далі...
Усі підручники та енциклопедії подають визначення мови дуже подібно. Із невеликими словесними відмінностями стверджується, що мова – це система звукових сигналів та графічних знаків, засіб людського спілкування.
Ніби все правильно. Нас усіх цього навчили ще як у радянській школі, та і на уроках рідної мови у незалежній Україні. І якщо задуматися й проаналізувати втовчене нам у мізки виходить, що можна видавати будь-які звуки, які є для розуміння іншим індивідуумом – ти спілкуєшся МОВОЮ (згідно наукового визначення).
Читати далі...
Кожна маленька людина (тобто пересічний громадянин) держави залежить від політиків та їхніх рішень.
У цивілізованому світі політичний сегмент настільки незамітний, що часто швейцарець чи француз не назвуть прізвище жодного міністра уряду своєї країни. А самодовольні й пихаті американи (то ті, що в USA) взагалі голосують під час виборів за «сімейною традицією»: одні за слоників, інші за осликів і блювати на те, які там прізвища засвітяться у сенаті чи конгресі. І при таких розкладах живуть вони краще, не дивлячись на кризу та постійну демонстрацію незадоволення соціальними проектами урядовців.
Читати далі...
26.09.2012 р. 
