У нашій державі є незначна група населення, яка називається політиками. Про них ми постійно чуємо із усіх засобів масової інформації, обговорюємо і ...тихо ненавидимо.
У нашому суспільстві немає громадянина, який би доброзичливо чи, тим більше, з повагою висловився про депутата, міністра, чиновника будь-якого рівня. Цікаво є те, що злість людська дійшла до межі не просто ненависті, а до прямих знущань і висміювань. І, якщо народ починає сміятися – це вже та межа, за якою тільки радикальні дії.
Читати далі...
23.10.2012 р. 
Під час мого візиту в Київ також, окрім футболу, який згодом розчарує, хотів глянути на політичну ситуацію в столиці напередодні виборів, що є цікавого у місті та багато іншого. Висновки я зробив і зараз з ними поділюся.
Отже, спершу про буденні справи. Якщо ви думали, що ремонти доріг роблять лише у Львові і згодом складають все нові і нові анекдоти про те, які дороги не перерили ще, то ви дуже сильно помиляєтеся.
Читати далі...
Вибори, вибори, вибори і знову ж таки вибори, де тільки за них не нагадують. Це стосується як телебачення, радіо, газет, журналів і навіть будинків.
Йду сьогодні зранку на роботу, взяв винести сміття, бо вже давно цього не робив і тут в колеги на балконі висить плакат – «Голосуй за того того». Прізвище депутата я казати не буду, бо я не хочу. :D
Більшість галичан завжди гордо заявляють про те, що саме наш край є оплотом державності та українськості нашої країни. Якщо згадати періоди Першої і Другої світових війн чи розпади совкової імперії, то, дійсно, західноукраїнський край був тим локомотивом, без якого українська незалежність не була б реалізована.
Нарешті громадяни України дочекалися паспортної ідентифікації за найбільш цивілізованими нормами, що прийняті у розвинутих демократією країнах світу. Ця опція для українців ще остаточно не узаконена, але наш гарант все ж сказав, що без цього чіповведення жити неможливо, бо усі силовики у нас та Інтерполі просто зачекалися побачити пальцьові візерунки громади в електронному варіанті.
Виборча агітація справді дістала. Плетуть ті кандидати такі бздури, що хочеться плакати, сміятися, огризатися; з’являється бажання весь той дурдом послати подалі і не звертати на політику ніякої уваги (тобто ігнорувати).
Ні одна розумна людина в Україні ніяк не готова віддавати незрозуміло кому зрозуміло великі суми грошей із власних заробітків. Цей феномен громадянської жадності міг би пояснити пропонований читачам коротенький словничок податкових термінів, пристосованих до сучасних анаукових економічних реалій.
Передвиборча кампанія в Україні в розпалі. Зовсім недовго часу залишилося до доби голосування й підрахунку голосів за майбутніх депутатів Верховної Ради.
Риби, люди чи держави не існують у цьому світі Божому окремішно. Вони спілкуються у своєму середовищі і поза ним. Товаришують, сваряться і поїдають один одного та інші види біологічного, соціального чи політичного середовищ.
Пленарні засідання Верховної Ради України останнього скликання – це політичний феномен, який колись увійде в історію світового лжепарламентаризму. Те, що депутати можуть спати на засіданнях, розглядати журнали з голими бабами, бити одне одному пики зовсім не дивує пересічного виборця.