
Коли спека розчиняється над морем, пустеля затихає у прохолоді. Вона ще довго не засинає, а гойдає під великими зорями на солоних вітрах стомлене сонце, яке стомилося за день і теж прагне перепочинку.
Тоді в пустелі стає холодно, якось незбагненно і невимовно холодно. Так, наче в світі ти сам на сам з цим холодом, який дошкуляє і проймає навіть крізь зимову куртку.
Читати далі...