Є в мене один хороший друг. Так от, він «дужееееееее» любить велосипедний транспорт нашого міста й велосипедистів, зокрема.
Через що така ненависть точно сказати не можу, але десь у глибині душі думаю що це через те, що він водій автомобіля, а велосипедисти часто своїми маневрами набридають першим.
Особисто Воробус позитивно відноситься до велосипедної інфраструктури в місті. Було би добре, щоб у Львові було поменше машин й люди пересувалися по місту, особливо її центральною частиною, або пішки або ж на двохколісних.
Тому, й на нашому ресурсі є проект «Велосипеди», де ваш покірний часто пише багато цікавого про сам велосипедний транспорт й, зокрема, про велосипедні доріжки.
Читати далі...
13.02.2016 р. 
За останні роки попит на броньовані автомобілів невпинно зростав. Заводи-виробники стали активно збільшувати випуск автомобілів зі спецзахистом. Так, кулі, випущені з автомата Калашникова з відстані 10 метрів по такому автомобілі, тільки розплющуються об його корпус. Так, наприклад, у 1988 році під час нападу на президента Грузії Едуарда Шеварнадзе, його автомобіль зумів витримати постріли з автоматичної зброї та гранатомета. Простий автомобіль, не броньований, навряд чи б вистояв.
Читати далі...
Пригадую влітку минулого року сидів у вихідний день вдома, не мав що робити й вирішив зібрати народ на шашлик.
Ну, а так для чого сидіти вдома в чотирьох стінах коли на вулиці тепло й можна посидіти в компанії молодих людей яких давно не бачив.
Телефонував тоді Воробус багатьом людям. Хтось погодився прийти, хтось ні, але суть того, що серед людей що таки вирішили піти на шашлик була людина знана в інтернеті як ПВС.
А тепер про громадський транспорт нашого міста.
Так от, те що я люблю їздити більше трамваями чим маршрутними таксі казав давно. Чому так?
Та все просто. У трамваї більше місця, він їздить вузенькими вулицями, значно дешевше треба платити за проїзд та й нічим вони не поступаються тим же маршруткам.
Єдиною проблемою цього транспорту є те, що він залежний від багатьох чинників.
А тепер знову про маршрутки, які я так люблю.
Щось останнім часом не їздив ними, тому й не знав що подібне відбувається у нашому з вами місті.
Аж до поки не зустрів сусідку, яка відноситься до когорти пільговиків яка сказала наступне: «Ігор, ти бачив як знахабніли водії маршруток? Вони самовільно взяли і поставили свої правила за якими певна категорія людей що мають право на безкоштовний проїзд тепер або має платити за проїзд або взагалі не їхати».
Воробус вирішив розібратися в цій ситуації й з’ясувати а що ж саме відбувається з львівськими маршрутками.
Ось що мені вдалося дізнатися.
На днях ваш покірний був в районі вулиці Мечнікова. Чого я їздив туди не скажу, але заодно само собою не міг Воробус не проінспектувати ремонт згадуваної вище вулиці.
Нарешті її закрили на ремонт, а то водії вже давно плакалися, що, особливо, в районі церкви святого Петра й Павла неможливо було проїхати.
Як на Личаківській ламалися трамваї, то було щось. Машини просто вивертало на підйомі.
І знову Воробус, і знову він зі своїми публікаціями.
А тепер поговоримо на тему транспорту, адже саме це питання досить часто є конфліктним у нашому місті.
То водій нахамить пасажирам, то у маршрутки колесо відлетить посеред дороги, то трамваї всі зупиняться через якогось рагуля що неправильно паркується.
Одним словом, міському голові є над чим працювати в майбутньому. Перше, чого очікує люд – це впровадження електронного квитка у місті. Влада міста обіцяла це зробити вже у 2016 році.
Що ж, побачимо, наскільки вони відповідають за свої слова.
І знову будемо обговорювати тему маршруток. Ну такий вже Воробус, що жити без них не може.
Часто там трапляються такі казуси, що інколи посміхаєшся, а інколи думаєш, невже так все погано у нашому з вами домі?
Про черговий такий випадок розповім далі й буде він пов’язаний не з самим транспортом, а людьми, які відповідають за безпеку пасажирів – водіїв.
Те, що їм треба себе вдягатися й поводити себе належно – це доконаний факт, але хоч як їх не критикуй все рівно не доходить.
Інколи коли дивлюся на те, як поводять себе люди в тій чи іншій ситуації розумію, що в нас в країні далеко не все так добре як здається. Зміни мають бути й починати їх треба робити перш за все із себе.
Багато наших людей не знають елементарних правил поведінки у тому ж таки громадському транспорті. Головне щоб тобі добре було, а що робить інший – це вже нікого не цікавить.
Розповім про два таких випадки, які мені нещодавно довелося побачити у наших улюблених маршрутках.
Схоже, що потрохи, але епопея із скандальним пам’ятником Андрею Шептицькому у місті Львові підходить до свого завершення.
Якщо поглянути в історію, то було всіляке. Це протести людей щодо зрубу дерев у скверику навпроти церкви, і саме спорудження пам’ятника, знову протести людей, розкладання наметів, потім перемир’я.
Одним словом, було весело. Хоча, ще й досі є люди, які вважають, що пам’ятник можна було поставити в іншому місці, дорогу залишити такою якою вона була і не було би цих всіх скандалів.