1 вересня настало, а це означає, що треба йти до школи або ж, як студенти, у технікуми, універи, академії тощо. Воробус би ще також хотів піти повчитися, ото би було про що написати як ваш автор знову сів вчити букварика чи занотовувати слова викладачів.
З приїздом студентів населення міста суттєво збільшилося, а з ним і попит на продукти чи послуги. От завжди кажу, коли наступає так місяць липень, то настає ляпотааааааааа, на вулицях Львова людей мало, так і хочеться погуляти містом.
Читати далі...
17.09.2012 р. 
У минулій статті я вже говорив, що вчора Воробус із колегою їздили збирати гриби.
Місцем нашої дислокації ми вибрали ліс біля Оброшена чи якщо вам буде зрозуміліше – недалеко від Зимної Води. Гриби то ми збирали, але окрім цього мені вдалося роздивитися також інші речі які там відбуваються, а це явно не йде на користь нашим людям.
Не розумію я їх і як так можна робити.
Що саме не сподобалося Воробусу, як цього уникати та багато іншого читайте далі.
Читати далі...
Ми народжуємося, йдемо до школи, ростемо, ростемо, потім нас очікує робота і так далі. На перших порах нас нічого не цікавить, але згодом стаючи більш зрілими, розуміємо що треба вже думати про особисте життя, треба якось знайти цю другу половинку, яка бігає по світі і поступово заводити сім’ю.
Ніхто ж не хоче залишитися самим. Як ви, мабуть, зрозуміли, сьогодні мова піде про сімейне життя і чергова стаття буде у розділі «Проблеми молоді».
Продовжуємо розповідати про цікавих людей у рубриці «Інтерв’ю». На цей раз у мене в гостях можливо майбутнє українського футболу – воротар Ігор Шевчук.
Соціальні мережі, а як же без них жити? Бути в них чи видалятися – таке питання задає собі багато людей. От буквально зараз на даний час знаю людей, які вирішили страйкувати і просто не заходять у контакти, однокласники, фейсбуки і так далі.
Чи довго вони це робитимуть? Напевно таки час покаже, бо депресія минає і аж руки сверблять зайти і подивитися чи де не написав хто вам, чи не поставив хто лишнє сердечко або ж просто може хтось запрошує вас на зустріч?
Доброго дня, шановні користувачі блогу, пише і не показує Аеробус, тобто Воробус. :D Забувся, бо останнім часом мене саме Аеробусом почали називати.
У цій статті ми традиційно не будемо обговорювати ту чи іншу проблему чи радісну подію, а поговоримо про організаційні моменти, а їх, як завжди, є дуже багато.
Чи буде святкування 3-ої річниці блогу, коли буде футбол з блогом, пейнтбол і так далі та що цікавого очікувати у майбутнього від нашого ресурсу. Питання такі мені задають часто і не на всі одразу ж можу відповісти. Але, і про цей організаційний момент не говоримо сьогодні.
Минулого тижня вашому автору довелося мати досить таки цікаву розмову із однією людиною. Моя хороша знайома зустріла мене на весіллі, ми так розговорилися на різні теми і однією із них була тема кохання.
Вона почала питатися чи я ще не маю пташенят маленьких, розповідала про себе, що також ще не заміжня і в один прекрасний момент спиталася, цитую: «Ігор, от ти ведеш блог, багато де буваєш, подорожуєш, спілкуєшся з людьми, як мені знайти кохання (свою другу половинку), бо щось ніяк не можу».
Продовжуємо серію цікавих інтерв’ю із людьми, які тим чи іншим чином пов’язані із спортом. На цей раз у мене в гостях – футбольний суддя Тарас Рутар.
І знову Воробус розповість вам про футбол, який нещодавно відбувся у Львові, а якщо бути точнішим про довкола футбольні події.
Я вже розповідав, що перед футболом ми з компанією попили трішки 1517 за майбутню перемогу і пішли на стадіон. Йшли ми не довго, але десь приблизно на половині дороги ми побачили досить цікавих людей, які мене дуже зацікавили.
Вчора у Львові був великий футбол, всі дороги, як кажуть, вели у Рим, ой на стадіон «Арена Львів». Стадіон був забитий вщент, а отже могли бути проблеми із доїздом. Вони то були і значні, але про них розповім згодом.
Сьогодні ж розповім про цікавий випадок який відбувся з вашим автором. Люблять мене пригоди і без я не можу ніяк. Отже, на футболі я був з своїми друзями, а в кінці поєдинку ми попрощалися, бо всі живуть у різних кінцях міста і залишився я і ще один мій колега, який живе недалеко від мене.