Минулорічні вибори до Верховної Ради України давали нам надію на можливість позитивних змін у державі. Здавалося, що послаблення Партії регіонів змусить її лідерів піти на певні компроміси з опозицією. Зрозуміло, що поступатися тяжко, але для блага людей це можна було б зробити.
«Здавалося б», «компроміс», «благо людей» - це дійсно наївно твердити, коли йдеться про українські реалії. Начхати їм інфекційним насмарком на державу і громадян. «Регіонали» ще більше озвірилися, через відсутність керованої більшості у парламенті. Їх мудрі і хитрі радники почали вигадувати нові тактичні комбінації проти опозиції.
Читати далі...
3.04.2013 р. 
Опозиційні акції «Вставай Україно!» сприяють тому, що значна частина депутатів (у тому числі й лідерів фракцій) Верховної Ради потрапляє в регіони України. На місцях, нехай здалека, але можуть вони подивитись в очі простим людям та, зрештою, хоч поверхнево оцінити низький рівень добробуту й реальні настрої громадян.
Читати далі...
Більше як п’ять місяців пройшло з часу обрання Верхової Ради України. Надій на кардинальні і різкі до позитиву зміни у громадян, звичайно, не було. Правда, все ж жевріла думка про можливість поступу у боротьбі з корупційною та антиукраїнською складовою державної влади. Але нічого путнього в опозиції поки що не виходить.
Місяць березень, що минає, був особливим у житті українців. Снігопади накрили усю країну. Західняки пережили навіть дві хвилі. Природна аномалія викликала купу різноманітних емоцій у людей. Пан Воробус приділив значну увагу цій темі. Зробив він це абсолютно справедливо і гарненько висвітлював хронологію як снігопаду, так і боротьбу населення з ним.
Багатопартійність розвинутого суспільства обов’язково передбачає різносторонність думок та політичних поглядів. Громадяни можуть мати свої погляди на розвиток сучасних суспільних відносин та історичний розвиток держави. У розвинутому суспільстві можуть існувати і комуністи з націоналістами, і ліберали з макіавеалістами. Ніхто, ніякий закон чи суспільна мораль не можуть цьому чинити опір.
Уго Чавес у кінці ХХ століття став у Венесуелі не просто національним героєм, він був ідолом для людей праці. Ідеологічно президент мудро використав добре ім’я борця за незалежність і творця ідеології “об’єднаних штатів Південної Америки” першої половини ХІХ століття Симона Болівара. Культ Болівара у латиноамериканців настільки сильний, що тільки згадка чи асоціація про нього приносить політичний успіх. Чавес запропонував нову назву країни - Боліваріанська республіка Венесуела. Така офіційна назва країни була затверджена конституцією 1999 року.
На півночі Південної Америки є країна Венесуела. Колись ці землі були іспанською колонією. Незалежність цій країні приніс лідер повстання за незалежність латиноамериканців Симон Болівар у 1830 році. І хоч Венесуела була незалежною, майже все ХІХ і ХХ століття ця країна відчувала на собі економічний визиск і політичний тиск США.
Державною мовою в Україні є українська. Десятки інших національностей нашої держави мають свої мови, дотримуються притаманних їм звичаїв і традицій. За всю історію співжиття українців з іншими народами ніколи не було кривавих міжнаціональних конфліктів. Навіть війни чи повстання, що відбувались на території українських земель носили політичний, а не етнічний характер.
Під час парламентських виборів минулого року не обрали кількох депутатів за мажоритарними округами. Пам’ятаємо, що тоді були серйозні «бойові дії» на окремих дільницях і Ценральна виборча комісія не оголосила переможців. Але нічого страшного тут не має, бо Верховна Рада, загалом, є легітимною і робить перші досить кумедні кроки у законотворчості.
Вибори на тих спірних округах оголосять, когось дооберуть і платники податків все-таки зможуть своєю тяжкою працею утримувати новоспечених обранців народу.
Вадік Каліснічєнка знову відзначився. Цього парламентарного клоуна від партії регіонів знає кожен українець. Каліснічєнка не раз демонстрував свою агресивну позицію стосовно українців як нації. Саме він є співавтором закону про ті засади мовної політики, які ображають українську націю. Це саме той депутат, який заявляв, що після того, як його син пішов до україномовного садочка, почав відставати у розвитку.