Усім відомо, що політика справа брудна. Люди, які професійно займають ся політикою ніколи не керуються моральними принципами. У їх поведінці завжди переважає вигода, при чому, особиста.
Добре, коли простий громадянин, спостерігаючи за діями своїх обранців, може проаналізувати та спрогнозувати розвиток ситуації. Коли йде виборчий процес – ніби все зрозуміло. Міжпартійні блоки і союзи чітко декларують свою мету і гарненько обіцяють народу добро, щастя, веселе безбідне майбуття. Лідери політичних сил у цей час говорять „правильні” гасла. І ми це все ковтаємо.
Читати далі...
22.02.2013 р. 
Наші парламентарні мужі вже дістали. Як одні, так і другі. Тільки обралися в кінці минулого року і ще досі не навели з-поміж себе (себто у Верховній Раді) порядку, а вже друться у президентське крісло.
На виборах президента 2015 року, однозначно мудрий виборець буде голосувати за того, хто щось позитивного вчинить для людей.
Читати далі...
У нашому Львові знову неприємність. Ще не вщух скандал із можливим перенесенням Вернісажу, як депутати міськради вже прийняли ухвалу, що з часом може привести до поважного конфлікту між мерією і громадою міста.
Знову питання дорогої земельки.
Давати поради є поганим тоном. Це невиховано, особливо, коли про це не просять. Якщо людина звертається про допомогу, то порада або дія є виправданою і потрібною.
В українській політиці є професійні «радники» політиків. Їх офіційно називають іміджмейкерами, аналітиками. Вони заробляють великі гроші. Багато політичних діячів користуються такими послугами. Іміджмейкерство у нашій державі дійшло до того, що державні мужі навіть не спираються на власну думку й ігнорують суспільні настрої. Тільки радники. Навіть під час виборів. А коли дорвався до коритця – думка людей взагалі не потрібна.
Виборець розумніший. Його порад потрібно слухати.
З огляду на конфронтацію між владою і опозицією спробую дати кілька порад опозиції. Саме опозиції, бо голосував за них і вони мої слуги. Тому маю повне право на поради.
Європа. Євросоюз. Ці терміни справді асоціюються у нас із поняттями добробут і законність. Дійсно, у цих країнах є багато позитивного, що варто запровадити у сучасній Україні. У Європейських суспільствах, правда, демократичні традиції формувалися століттями, наша ж демократія поки має яскраві прояви імітації, бо процес формування цивілізованості українського суспільства постійно і на досить довгі часові відтинки переривався загарбниками із неадекватною деспотичною ментальністю.
Однак, на сучасний Євросоюз теж не потрібно дивитися, як на ідеал народного блага. Там є багато невирішених економічних та політичних проблем.
Українська незалежність у 1991 році відбулася завдяки національній ідеї. Саме філософія відновлення державності окремо взятого українського національного організму перемогла інтернаціональний тоталітаризм, культивований совковою партноменклатурою.
Політологічна наука одним із чинників економічної і політичної незалежності країни визначає її географічне розташування. Це пов’язано із, найперше, наявністю природних ресурсів, які можуть дати прибуток з продажу і переробки та використання для власних потреб. (у Росії чи в Еміратах, наприклад, вдосталь нафти і газу. Це дає можливість закривати будь-які дірки бюджету та навіть жирувати і політично тиснути на залежні від енергоносіїв країни).
Недавно у якихось незначних формальних канцелярських справах зайшов у райдержадміністрацію свого району міста Львова. Для отримання консультації чемно постукав у двері одного з «начальників» і мені з порога голосно, по-хамськи відрізали, що я заважаю працювати.
У Російській федерації велика біда: у Володі Пукіна та Льоші Мілєра (заступник Вована по Газпрому) закінчилися бажання. Хлопаки впали в депресію і не знають вже чого вчепитися. Бабла вдосталь, розкіш набридла, від осетрини та чорної ікри їх нудить, залишки грошей викинули у Чечню, щоб вони там тихо сиділи зі своїми новозбудованими гірськолижними здравницями. Опозицію зачухали так, що вона голову з болота боїться виставити (бо зразу напхають), народ в запої.
Нудяться хлопці. Скука.
Український законодавчий орган давно не тішив шановне товариство своїми приколами. Ніби мають засідати народні депутати на наступному тижні. Уся країна давно забула про свята, а в них ще вихідні. Деякі депутати кажуть, що вони тяжко працюють у комітетах, тому їхня робота не є помітною. Кажуть, що напрацьовують нові закони.