23.05.2013 р. 
Був колись короткий період часу, коли Воробус (вірніше – о гуру аналітики Воробус-сан) писав про кризу тем і небажання писати. У Вашого покірного слуги – zarsa – ніби подібна ситуація…; з іншого боку – жодного дня не покидав блогу нашого славного Ігорка-Воробуса. Читав і діставав задоволення від постів.
Писати самому було нічого. Поясню: вибравши амплуа з претензіями на політологічно-соціальну тематику, не розумію і не можу заналізувати того, що твориться в Україні і світі. Здавалося б, що «гомо сапієнс» має аналізувати, а не тільки сприймати об’єктивну реальність, але…
Читати далі...
Zars: у пошуку здорового об’єктивного та реального ненегативного
Був колись короткий період часу, коли Воробус (вірніше – о гуру аналітики Воробус-сан) писав про кризу тем і небажання писати. У Вашого покірного слуги – zarsa – ніби подібна ситуація…; з іншого боку – жодного дня не покидав блогу нашого славного Ігорка-Воробуса. Читав і діставав задоволення від постів.
Писати самому було нічого. Поясню: вибравши амплуа з претензіями на політологічно-соціальну тематику, не розумію і не можу заналізувати того, що твориться в Україні і світі. Здавалося б, що «гомо сапієнс» має аналізувати, а не тільки сприймати об’єктивну реальність, але…
Читати далі...
Учора Україна могла поспоглядати комуністичну ходу по нашій землі. Тішить, що тих червоноприхильних щороку стає менше і менше. Ті що виходять з портретами Лєніна виглядають примітивно і жалюгідно.
Гасла, символіка, мислення початку ХХ століття – це справді не майбутнє для українців. Політичні динозаври з серпом і молотом навіть не хочуть задуматися про те, що їх лідери живуть нормальним ринком, займаються бізнесом, є складовою новітньої української олігархії зрощеної на бідах та обкраданні людей.
Світ – театр, а ми – у ньому актори. Ця філософська алегорія є відомою. Треба погодитися, що суспільна поведінка є, справді, театралізованою. Грою є все: поведінка людини на роботі, часто стосунки серед друзів і знайомих, грою є інтим та вживання їжі. Гра не передбачає відвертої і щиро-природньої поведінки людини. Це довів ще оригінал З. Фрейд, коли писав про постійну боротьбу „Его” (внутрішньої людської моралі) з „Суперего” (суспільно сформованими правилами). Включав філософ у цю схему боротьби і фізіологічну складову людини – „Лібідо”.
Добрим політичним позитивом тижня, що минув було засідання Верховної Ради. Вони, нарешті, провели кілька пленарних годин і, навіть, проголосували за якісь-там закони-зміни до вже існуючих законів. Були прийняті антикорупційні закони, за які голосувала і більшість, і меншість.
Уся ця демонстрація «плідної праці» була вимушеною, бо Європарламент у цей час розглядав питання лібералізації візового режиму з Україною. Тому паралельно-синхронно наші депутати приймали закони, що «відповідають вимогам і стандартам ЄС».
Сьогодні, 20 квітня, український уряд оголосив Всеукраїнську толоку. У суботній день комунальники і працівники бюджетної сфери будуть змушені задарма вийти прибирати вулиці і парки міст та містечок України. Толока нібито приурочена до Дня довкілля.
Кожна державна влада повинна проводити політику захисту своїх громадян у всіх сферах життя: від повної реалізації політичних прав до порятунку життя і здоров’я. Кожна держава для того й існує, щоб люди відчували себе захищеними у кордонах рідної країни і за її межами.
Коли постає нештатна проблема у громадянина чи групи людей (етнічної, соціальної, політичної…) держслужби різних рівнів мали б зробити все для допомоги. Бо для чого тоді платити податки і «утримувати» державу?
Із в’язниці відпустили Юрія Луценка. Цього українського політика досить дивним чином посадили і таким же методом – швидко і дивно – випустили. Зрозуміло, що чоловік сидів як політичний в’язень. За нього особисто можна порадіти.
Зрештою, сама особистість Луценка викликає позитивні емоції. Він чи не єдиний публічний діяч, чиї дії в українському політикумі не переходили межі здорового глузду. Він ніколи не плазував перед шефами, завжди мав свій (досить здоровий) погляд на події в державі. Не пам’ятаю, щоб говорив дурниці про світле майбутнє чи ідеалізував українських політичних діячів, навіть тих які були і є його друзями і соратниками.
Тиждень, що минув був політично напруженим. Емоції політиків та людей, що прийшли їх підтримати на вулиці Києва зашкалювали. Політичне хамство парламентарів переходило в особисті образи. Розлючені громадяни, не витримуючи нахабства і зверхності поведінки можновладців, уже були готові на радикальні кроки. Завершилось, правда все лише сніжкометанням по депутатах-регіоналах.
У Києві нове політичне диво. Комусь прийшло в голову, що не час вирішувати державні питання на роботі (у міністерствах, комітетах Верховної Ради, на сесійних засіданнях), тобто в кабінеті, а краще за чаркою, по буху з дєвачкамі.
Одним із визначальних аспектів існування держави є громадянство. Громадянство – це юридично оформлений взаємозв’язок між державою та людиною, що постійно (як правило) проживає на на її (держави) території.
Громадянство України регламентується Конституцією України та Законом України «Про громадянство України». Згідно цих документів у нашій державі існує єдине громадянство (згідно статті 4 Конституції України) і воно зберігається не залежно від місця проживання людини.