21.11.2012 р. 
Уже трохи призабулися виборчі баталії до Верховної Ради України. Щезла політична реклама з телеефірів та вуличних бігбордів. Пішли в минуле (навіть не в історію) кумедні, примітивні, агресивні, дурнуваті витівки партійних лідерів та мажоритарників під час передвиборчої агітації.
Читати далі...
Виборчий позитив та небезпека опозиційного деструктиву
Уже трохи призабулися виборчі баталії до Верховної Ради України. Щезла політична реклама з телеефірів та вуличних бігбордів. Пішли в минуле (навіть не в історію) кумедні, примітивні, агресивні, дурнуваті витівки партійних лідерів та мажоритарників під час передвиборчої агітації.
Читати далі...
Відмий світовий політик другої третини ХХ століття Уїнстон Черчилль, відомий своїми афоризмами, казав, що демократія є огидною формою правління, але людство поки нічого кращого не придумало.
Поведінка нормальної людини завжди формується на основі усталених суспільних норм, що склалися історично у того чи іншого етносу протягом тисячолітніх емпіричних та аналітико-інтелектуальних пошуків вироблення оптимального зразка життя.
Історія українського класичного парламентаризму сягає часів ХІХ століття коли після демократичних революцій у кількох монархіях Європи було обмежено владу імператорів парламентами. (Правда перші парламенти існували ще з ХVІІ століття, наприклад в Англії).
Воробус відкритий для всіх, тому дуже часто спілкується із різними людьми. Ось, до слова, нещодавно довелося познайомитися із багатьма людьми на футбольному турніру під назвою "Autumn-Cup", що проходить у ці дні у місті Львові.
Але, це я трохи відволікся від теми. Вже кілька днів мій знайомий просить вашого автора написати свої думки про одному питанню. Як він сказав, цитую: «Вмирати зараз не модно».
Вибори пройшли. Усіх позатверджували. Влада не перемогла. Опозиція не має більшості. Все знову гаразд, у нас завжди так – все одно знали, що краще не буде.
Тема виборів в Україні є дуже популярною, ще б пак, вирішується у черговий раз доля країни. На цей раз обирали депутатів, які будуть представляти парламент. Було багато агітації, казусів, перерахунків голосів, але порахувати ці от голоси не могли ніяк.
Те, що у «мажоритарників» на деяких округах будуть перевибори – це відомо, але ось загальні голоси, чому з ними так було важко. Про це треба спитатися центральну виборчу комісію і округи де затягували із підрахунком.
Активна позиція політиків «Свободи» з вимогами дотримання законності та об’єктивності під час перерахунку голосів в одномандатних округах демонструє реальну потугу самої партії і свідому (!) підтримку українців такої позиції. Навіть п’ять-сім округів, де рвалися до Ради братки, показали організованість українських національних сил боротися до перемоги.
Пройшло таки досить багато комуняків до Верховної Ради. Як би нам, західнякам, було це неприємно, але мусимо поки терпіти той старий та психічно хворий «камуністіческій» електорат.
Результат виборчої кампанії в Україні і ніби очікуваний, і ніби оригінальний: вони – вибори не виграли, а ми – вибори не програли.
Цікавим фактом стала ідеологічна поляризація мешканців держави. Якщо на кількох останніх виборах електорат ділився на прихильників регіоналів і ющо-юлівців, то тепер більше зросло розшарування на марксистів і націоналістів.