7.10.2020 р. 
У 2020 році я почав більше часу гуляти містом Лева. Виною цьому, мабуть, є карантин. Поїздки, як такі, відпали, тому улюблений Львів – це якраз те, що треба. Але, у чомусь є і позитив.
У першу чергу, завдяки поїздкам на велосипеді, вдалося пізнати такі місця, про існування яких ще рік тому навіть не здогадувався.
Тому, не дивуйтеся якщо у найближчі тижні на блозі буде багато постів саме про такі місця. Тим не менше, розпочнемо з іншого, а точніше з оглядового майданчику.
Читати далі...
Оглядовий майданчик ТЦ “Вернісаж”
У 2020 році я почав більше часу гуляти містом Лева. Виною цьому, мабуть, є карантин. Поїздки, як такі, відпали, тому улюблений Львів – це якраз те, що треба. Але, у чомусь є і позитив.
У першу чергу, завдяки поїздкам на велосипеді, вдалося пізнати такі місця, про існування яких ще рік тому навіть не здогадувався.
Тому, не дивуйтеся якщо у найближчі тижні на блозі буде багато постів саме про такі місця. Тим не менше, розпочнемо з іншого, а точніше з оглядового майданчику.
Читати далі...
У суботу, 3 жовтня, на штучному майданчику ліцею імені Івана Пулюя завершилися змагання в літній першості Гранд-ліги Львівщини.
Символічно, що саме в останньому турі вирішувалася доля золотих нагород. Нашого суперника NG Metal влаштовувала в очному протистоянні з «пекарями» навіть нічия, а ось підопічним Сергія Тригубця необхідно було лише перемагати.
Давненько ваш автор нічого не писав в рубриці «Імена». Чому так? Напевно тому, що про багато імен вже було написано, плюс з часом на блозі з’явилися нові рубрики й за «Імена» я забув.
Але, сьогодні, в останній день вересня спробую надолужити, розглядаючи під мікроскопом чудове ім’я – Юліана.
А за вікном дощ, падає, падає, інколи ллє. Такі вже реалії осені. Без опадів не обійтися.
Не знаю як для кого, а я таку погоду люблю. Прохолодно, є чим дихати, ще би дощ зупинявся коли цього хочу. Але, але і ще раз але. Я завжди собі кажу, що «так завжди не буде». Колись дощ змінить сонце і будемо знову сидіти на балконах або ж на природі й милуватися чудовими промінчиками сонця.
Пам’ятаєте свого часу я вже писав про те, що хочу зробити рубрику, де буду критикувати вулиці, будинки, велосипедні доріжки тощо. Так ось, схоже, що час настав.
У свої повних 33 роки й досвіду близько 10 років гірського туризму й близько не міг збагнути, що неподалік скель Урича (Тустань) розташоване море. Отакої... Його назва цікава – Карпатське.
У часи, коли епідемія коронавірусу накрила світ й Україну, в тому числі, море у Карпатах зацікавило. Чи справді там можна відпочивати як, скажімо, в Одесі. Звісно, що пишу ці слова з іронією, адже Карпатське море – це звичайне місце для відпочинку на природі.
Гранд ліга Львівщини. Третя поспіль «мирова» з «Бастіоном».
У суботу, 26 вересня, продовжилися футзальні баталії у найсильнішому дивізіоні Львівської області. На черзі пора вирішальних поєдинків, то ж кожен матч на вагу золоту.
У день четверга, поки є час, спробую написати щось на тему філософії. Чим зараз живе автор блогу?
У першу чергу, схоже що посиденьки на природі, гульки завершилися. Автора блогу завалили роботою, також на мене очікує багато виїздів у різноманітні міста. То ж, знову будуть недоспані ночі, постійно на валізах. Такий вже мій ритм життя.
Карантин триває, коронавірус нікуди не дівся. Одним словом, не так то й весело як здається. Навіть один колега нині мене налякав, що люди вмирають, треба ходити, заходити у приміщення у масках і боятися не захворіти. Щось мені так здається, ця хвороба так швидко не мине.
Є, принаймні, сподівання, що до 2021 за цю недугу всі забудуть.
Ну, що, друзі, переглянули першу частину велосипедної подорожі про пригоди Юрича Михайлова і його колег на півночі Львівської області?