Чи бувало у вас таке, що вас били нижче пояса? Це питання скоріше актуальне для хлопців, але як би там не було, це завжди болісні відчуття. А було таке у вас, що життя било туди ж? Ось це питання стосується всіх і напевно на землі не знайти людини, яка б таке не переживала.
Крім того, що такі випадки завжди неприємні, ще найбільше дратує коли це стається раптово, тоді коли не очікуєш. Як тоді бути, що з собою зробити? Я пишу це і сам не знаю як мені бути, що робити, я переживаю відчуття від удару життя. І зараз в цей момент є бажання щоб цей удар був фізичним, а не моральним, оскільки фізичний біль проходить швидше і легше забути про те що сталось, а моральний - ні. Це сумно.
Читати далі...
11.09.2016 р. 
Ось і новий день, нових двадцять чотири години для життя.
День має бути гарним, оскільки в мене на нього багато планів і все має бути чудово! Але, як ви вже напевно помітили, назва публікації “А що далі?”, і логічно що в мене є якесь питання.
Минулої публікації я писав про те, що я починаю новий відрізок життя та буду писати кожен день, так і є!
Читати далі...
Новий день та нові думки, бо від сьогодні я буду писати кожен день. Це будуть роздуми про щось конкретне та цікаве, принаймні я на це надіюсь.
Існує загальна суспільна думка про те, що нове життя треба починати з якогось значимого дня, з якоїсь дати чи події, як правило це новий рік чи інша подія. Але таке нове починання не завжди є успішним та й чекати особливої дати невигідно.
Я безумець, моє місце серед мені подібних. Я безумець, я не стримую емоції, не не стримую слова, я вбираю весь кайф від подій. Я безумець, бо мені постійно мало драйву.
І річ не в тім що я веду себе неадекватно, хоча так іноді є, але моя неадекватність не загрожує оточуючим, річ у тім що я наркоман почуттів. Мені кожного разу потрібна нова доза емоцій, нова доза драйву, нова доза адреналіну у крові…
Вітаю. Це знову я – Yar_ik на сторінках блогу про Львів.
Перебуваючи у вирі подій можна втратити себе, я переконався на власному досвіді. В такий період часу перебуваєш в депресії, хоча ні, це просто моральне забуття.
Я лежав у парку і дивився вверх, можна сказати у небо. Так, безумовно воно було красиве, але мою увагу привертали крони дерев, які при подувах вітру дотикались один до одного.
Каштан та Липа – такі не схожі такі різні дерева, проте обоє по своєму красиві та унікальні. Але зараз кінець серпня, скоро прийде осінь, і листя каштану вже вкриті жовтизною. Хоча поєднання ледь жовтого та зеленого кольорів це красиво, проте це і трішки сумно, але як вже є, така природа і нічого не зміниш.
Промайнуло жарке літо – пора відпочинку. Більшу частину свого відпочинку Архіваріус, як завжди, провів на своїй дачі. Та все має свій кінець. Ось і настала пора збору урожаю та заготовок на зимовий період. Було би все добре, та сталася у мене аварія – почав протікати дах моєї дачі. Через таку обставину довелося зайнятися ремонтом покрівлі, і в даному випадку я вирішив зробити нове покриття.
Я знову тут, здалось що я пропав чи мене не стало. Але я є, ніби живий і такий самий як був, не перестаю казати фразу – « я знову пишу». Які б не були події, щоб не ставалось в моєму житті – я завжди продовжую писати.
Це ніби той початок усього в мені, який дозволяє задуматись, прийняти правильні рішення та продовжити свій життєвий шлях.
І ось, я знову повернувся до того, що продовжую писати, бо просто прагну викласти думки на папір.
Перед тим як починати описувати про наш черговий похід вершинами скажу про сумне.
Річ у тому, що у Воробуса після чергового походу (ходили ми за маршрутом: Осмолола – г. Грофа – Паренки – Попадя - Осмолода) відбулася втрата.
Ігор Батькович в один прекрасний момент загубив свій талісман, який зі мною був не одну подорож, похід й так далі. Так званий раритет.
Ігор Воробус, як завжди, на вихідних старається не сидіти вдома, а десь їздити, подорожувати.
Нещодавно дивився в інтернеті цікавий фільм в якому такий же любитель подорожей як і я сказав слова: «Подорожуйте поки ще молоді, у старості – це буде зробити вкрай важко».
Напевно послухав його та й вирішив вже у вихідні що минули знову поїхати в Горгани та таки знайти залишки літака, який впав неподалік вершини – Горган-Ілемський.