21.05.2015 р. 
Продовжуємо… А наступною темою на нашому ресурсі буде тема транспорту.
Не подумайте, що зараз знову буду згадувати завищені тарифи у маршрутках, набридливих водіїв, які знову почали слухати музику в салоні.
Це все буде згодом, а поки що розповім про цікавих пасажирів, які цим транспортом користуються. Така вже доля у вашого автора, що протягом тижня мені доводиться бувати в різних районах міста.
І саме в них Воробусу доводилося бачити одного і того ж чоловіка, який просто банально є класичним рагулем.
Читати далі...
Дивний чоловік, що розкидує папірці на вулиці
Продовжуємо… А наступною темою на нашому ресурсі буде тема транспорту.
Не подумайте, що зараз знову буду згадувати завищені тарифи у маршрутках, набридливих водіїв, які знову почали слухати музику в салоні.
Це все буде згодом, а поки що розповім про цікавих пасажирів, які цим транспортом користуються. Така вже доля у вашого автора, що протягом тижня мені доводиться бувати в різних районах міста.
І саме в них Воробусу доводилося бачити одного і того ж чоловіка, який просто банально є класичним рагулем.
Читати далі...
Коли людина народжується, то з часом вона починає розвиватися як особистість. Вона йде в садок, потім в школу, інші навчальні заклади, потім знаходить роботу й так далі.
Як не крути, а на її шляху таки з часом починають траплятися люди. З кимось людина дружить, із кимось просто стає знайомою й так далі. Це нормальні речі, адже самому якось в цьому світі було би не цікаво.
Продовжуємо публікувати звернення наших читачів у рубрику «Запитай у Воробуса».
Тут, як відомо, пишуть не лише запитання, а й висловлюють свою точку зору по тому чи іншому питанню.
Черговий день настав, а це означає, що настав час порадувати наших читачів черговими публікаціями.
Сьогодні день на блозі буде незвичним, а все тому, що будемо розглядати запитання чи то пакт прохання наших читачів, які часто пишуть нам в рубрику – «Запитай у Воробуса».
Гаяти часу не будемо, а переходимо до суті питань.
Які лише запитання не приходять в редакцію блогу через рубрику – «Запитай у Воробуса».
Мені аж деколи самому буває весело читаючи це все.
От буквально на днях пише нам людина із ніком «Вахтанг» наступне, далі цитую: «Добрий день. Маю вдома кота, часто купляю йому «віскас», але недавно зайшовши в магазин був шокований. Корм для домашніх улюбленців подорожчав вдвічі. Чому так?»
Звісно, що Воробус не експерт в цінах, кота вдома не маю, але питання цікаве і я не міг залишити його без уваги.
Продовжуємо знайомство зі старовинними Львівськими палацами, які збереглися до наших днів. Палаци Корнякта, Бесядецьких, Любомирських, Сапєгів та палац Справедливості – унікальні пам’ятки історії та архітектури міста Лева.
Дивишся на людей в місті й розумієш, що вони таки не знають що таке село та сільське господарство.
Від них чути лише слова на кшталт: «Та навіщо мені це село, я краще ту ж картоплю куплю. Ще мені горбитися не вистачало».
Це все так, в житті хочеться лише відпочивати і щоб їсти вам приносили на блюдечку в ліжко. Та, є й інша сторона медалі – свої продукти.
Скільки чув розмов від цих же людей, що продукти в нас стали поганими, багато чого підсипають і так далі.
Думаю не треба зайвий раз казати хто був Андрій Кузьменко (Скрябін) для України.
Лише варто прочитати новини або ж просто переглянути відео за 4 лютого 2015 року і побачити скільки людей прийшло попрощатися в церкву Преображення Господнього з цілою епохою української музики.
Незважаючи на холодну погоду, яка супроводжувалася рясним снігопадом провести в останню путь Андрія прийшло дуже багато. Черга була такою, що тягнулася аж до ринку «Добробут».
Львів недарма називають маленьким Парижем. Тут на його території до наших часів збереглися багато палаців, кожен з яких має свою унікальну історію. Палац вірменських архієпископів, кам’яниця Бандінеллі та багато інших збереглися в доброму стані до наших часів і викликають живий інтерес у туристів та місцевих жителів. Пропоную Вам познайомитися з деякими із них.
Вихідні наступили… нарешті...
Який лише люд не зустрічається у нашому житті. Отак їх послухаєш і гидко навіть після цього з ними спілкуватися.
Що ж так розізлило Ігоря Воробуса? Відповідаю, люди, які сумують за минулою владою.