21.09.2016 р. 
Черговий день триває, а це означає, що настав час порадувати наших читачів новими публікаціями.
Щось в останні дні Воробус прихворів, тому й сил на написання постів не було. Але, завжди так не буде і я потрохи почав оживати.
І перше про що будемо говорити, так це про грибний сезон, який для автора блогу цього року видається якимось скупим.
Толком позбирати лісових дарунків не вдалося по різних причинах. Це і відсутність часу, і подорожі в яких з грибами не було що робити та й погода не була прийнятною.
Все-таки, дощів випало мало, а без них грибів буде не так багато як хочеться.
Коли ж слід очікувати на сезон грибів, чи буде він взагалі про це та не лише читайте далі.
Читати далі...
Коли розпочнеться сезон осінніх грибів?
Черговий день триває, а це означає, що настав час порадувати наших читачів новими публікаціями.
Щось в останні дні Воробус прихворів, тому й сил на написання постів не було. Але, завжди так не буде і я потрохи почав оживати.
І перше про що будемо говорити, так це про грибний сезон, який для автора блогу цього року видається якимось скупим.
Толком позбирати лісових дарунків не вдалося по різних причинах. Це і відсутність часу, і подорожі в яких з грибами не було що робити та й погода не була прийнятною.
Все-таки, дощів випало мало, а без них грибів буде не так багато як хочеться.
Коли ж слід очікувати на сезон грибів, чи буде він взагалі про це та не лише читайте далі.
Читати далі...
Схоже, що епопея із скандалом на ринку «Шувар» завершена.
Таки Воробус, читачі блогу та й інші люди добилися свого й керівництво цього торговельного закладу повернуло, точніше встановило, місток через який люд заходив на територію з боку вулиці Чукаріна.
Нещодавно ваш автор особисто їздив туди й глянув що там і як зробили.
Інтригуюча назва, чи не так?
Ось мені теж так здається. Декілька хвилин тому я сидів і просто дивився в одну точку на стіні. І щось згадав про одну з моїх перших публікацій на цьому блозі - “смакуй життя як шоколад”. І справді щось в цьому є, але життя настільки багато стороннє, що хоча б для часткового його розуміння потрібно багато порівнянь.
Збирання урожаю картоплі продовжується і далі я знову надаю слово нашому читачу з ніком – kosmonavt. Як відомо, він поїхав копати картоплю на так званий – Бульбофест, де з ним почали відбуватися цікаві пригоди.
Ось цитата хлопчини на завершення першого з двох днів:
Логічним завершенням цього дійства було те, що половина учасників напилась, а автор даної історії в силу своєї молодості поїхав шукати Пригод до Радехова, де звісно з легкістю їх знайшов, і приїхавши назад до села був з рештою вже на одному рівні.
Так відбувся перший день фесту.
На черзі день другий.
Осінь – пора бабиного літа, збирання грибів, а також копання картоплі. От є така річ, що ти їдеш кудись й район і лише бачиш як люди схилившись до землі всі в картоплі.
«Треба викопати, бо будуть дощі», «своє є своє, а купувати – це не моє», «мати з батьком мене заставляють пахати на городі» - саме такі розмови й лише можна почути від людей.
Воробус також їздив копати картоплю, вже встиг всю викопати, тому жалітися не буду. Втома була, урожай також був, але свої розповіді залишу до наступного року.
А поки що надаю слово нашому читачу, який назвав себе – kosmonavt. Його розповіді мені настільки сподобалися, що я не можу їх не опублікувати. Бульбофест триває…
Вже вечір, в мене був насичений день, я відчуваю ознаки втоми. Зараз є бажання розслабитись, проте кількість думок в голові не дають мені заспокоїтись. Їх настільки багато і вони такі різні, що єдиним виходом для досягнення спокою є тільки виклад думок в текст, мені потрібно писати.
Я згадав давно не писав про реальні відносини, тому зараз напишу саме про них.
На цьому блозі я не так давно, але встиг написати сюди трошки речей. Та й взагалі пишу не так давно, тому в сфері викладання думок на папір, я є новачком. Зазвичай а в тиждень я писав від двох до чотирьох дописів, якоїсь сталої регулярності не було.
Я писав від натхнення, від вражень та відчуттів, тому логічно було коли немає натхнення то немає про що писати. Це, звичайно, було не приємно, але писати я продовжував.
Сьогодні хотів написати про надзвичайні та неочікувані ситуації, які в більшості випадків є неприємні. Мені здається, точніше я більше ніж впевнений, що немає людини, яка б не потрапляла у якісь непередбачені ситуації та з нею не траплялось чогось курйозного.
Ну ось і ще один день, коли я продовжую писати. Хочу сьогодні, точніше зараз, викласти роздуми що до людей, а точніше тих, хто повністю один.
Так якось склалось, що за своє життя я зустрів не мало людей нічого, точніше вони повністю одні.
Ось і новий день, нових двадцять чотири години для життя.
День має бути гарним, оскільки в мене на нього багато планів і все має бути чудово! Але, як ви вже напевно помітили, назва публікації “А що далі?”, і логічно що в мене є якесь питання.
Минулої публікації я писав про те, що я починаю новий відрізок життя та буду писати кожен день, так і є!