Осінь – пора бабиного літа, збирання грибів, а також копання картоплі. От є така річ, що ти їдеш кудись й район і лише бачиш як люди схилившись до землі всі в картоплі.
«Треба викопати, бо будуть дощі», «своє є своє, а купувати – це не моє», «мати з батьком мене заставляють пахати на городі» - саме такі розмови й лише можна почути від людей.
Воробус також їздив копати картоплю, вже встиг всю викопати, тому жалітися не буду. Втома була, урожай також був, але свої розповіді залишу до наступного року.
А поки що надаю слово нашому читачу, який назвав себе – kosmonavt. Його розповіді мені настільки сподобалися, що я не можу їх не опублікувати. Бульбофест триває…
Читати далі...
24.09.2016 р. 
Те, що в останні щось цікаве відбувається з погодою – це факт.
От уявіть собі на хвилинку, ще кілька днів тому температура повітря становила 25 градусів вище нуля, а потім в один прекрасний момент вона опустилася до 10 градусів з тією ж позначкою плюс.
Це одразу ж позначилося на здоров’ї та самопочутті людей. Хто має хронічні захворювання, то одразу ж почав почувати себе дуже кепсько. Переважно проблеми є з тиском.
Читати далі...
Черговий день триває, а це означає, що настав час порадувати наших читачів новими публікаціями.
Щось в останні дні Воробус прихворів, тому й сил на написання постів не було. Але, завжди так не буде і я потрохи почав оживати.
І перше про що будемо говорити, так це про грибний сезон, який для автора блогу цього року видається якимось скупим.
Толком позбирати лісових дарунків не вдалося по різних причинах. Це і відсутність часу, і подорожі в яких з грибами не було що робити та й погода не була прийнятною.
Все-таки, дощів випало мало, а без них грибів буде не так багато як хочеться.
Коли ж слід очікувати на сезон грибів, чи буде він взагалі про це та не лише читайте далі.
Схоже, що епопея із скандалом на ринку «Шувар» завершена.
Таки Воробус, читачі блогу та й інші люди добилися свого й керівництво цього торговельного закладу повернуло, точніше встановило, місток через який люд заходив на територію з боку вулиці Чукаріна.
Нещодавно ваш автор особисто їздив туди й глянув що там і як зробили.
Інтригуюча назва, чи не так?
Ось мені теж так здається. Декілька хвилин тому я сидів і просто дивився в одну точку на стіні. І щось згадав про одну з моїх перших публікацій на цьому блозі - “смакуй життя як шоколад”. І справді щось в цьому є, але життя настільки багато стороннє, що хоча б для часткового його розуміння потрібно багато порівнянь.
Збирання урожаю картоплі продовжується і далі я знову надаю слово нашому читачу з ніком – kosmonavt. Як відомо, він поїхав копати картоплю на так званий – Бульбофест, де з ним почали відбуватися цікаві пригоди.
Ось цитата хлопчини на завершення першого з двох днів:
Логічним завершенням цього дійства було те, що половина учасників напилась, а автор даної історії в силу своєї молодості поїхав шукати Пригод до Радехова, де звісно з легкістю їх знайшов, і приїхавши назад до села був з рештою вже на одному рівні.
Так відбувся перший день фесту.
На черзі день другий.
Вже вечір, в мене був насичений день, я відчуваю ознаки втоми. Зараз є бажання розслабитись, проте кількість думок в голові не дають мені заспокоїтись. Їх настільки багато і вони такі різні, що єдиним виходом для досягнення спокою є тільки виклад думок в текст, мені потрібно писати.
Я згадав давно не писав про реальні відносини, тому зараз напишу саме про них.
На цьому блозі я не так давно, але встиг написати сюди трошки речей. Та й взагалі пишу не так давно, тому в сфері викладання думок на папір, я є новачком. Зазвичай а в тиждень я писав від двох до чотирьох дописів, якоїсь сталої регулярності не було.
Я писав від натхнення, від вражень та відчуттів, тому логічно було коли немає натхнення то немає про що писати. Це, звичайно, було не приємно, але писати я продовжував.
Сьогодні хотів написати про надзвичайні та неочікувані ситуації, які в більшості випадків є неприємні. Мені здається, точніше я більше ніж впевнений, що немає людини, яка б не потрапляла у якісь непередбачені ситуації та з нею не траплялось чогось курйозного.
Ну ось і ще один день, коли я продовжую писати. Хочу сьогодні, точніше зараз, викласти роздуми що до людей, а точніше тих, хто повністю один.
Так якось склалось, що за своє життя я зустрів не мало людей нічого, точніше вони повністю одні.