І під кінець робочого дня, а з ним і тижня Воробус спробує трохи повеселити своїх читачів і не лише. А то кого на роботі чи на вулиці не зустріну всі лише й скиглять, що холодно, руки позамерзали, всі хочуть тепла й так далі.
Так от, цим людям я відповім наступними словами: не думайте про холод, займіться чимось цікавим, розвійтеся, а якщо й після цього не зігрілися, то одягайтеся в зимові куртки. Вони вам точно допоможуть.
Принаймні автор блогу так і зробив. За холод я навіть і не думаю. По швидше би вже сніг впав і можна було поїхати на лижі.
Про зимові види спорту будемо говорити згодом, а поки що про веселий випадок, який нещодавно відбувся зі мною.
Читати далі...
13.10.2015 р. 
Як і обіцяв Воробус, настав час розповісти нашим читачам про пригоди на дачі. Це буде свого роду трилогія: день перший, день другий і день третій.
Розпочнемо як це би було логічно, з дня першого. Щось автор блогу трохи «приунил».
Чи то погода так на мене впливає, чи вітамінів не вистачає, чи то просто щось не так зі мною, але в один прекрасний момент вирішив взяти вихідний і рівно на три дні: п’ятниця, субота та неділя поїхати на дачу.
Де, як не там, можна нормально відпочити та з свіжими думками та силами повернутися на роботу.
Читати далі...
Одні люди кажуть, що вроки – це маячня, інші – що це правда.
Чесно, навіть не знати кому вірити.
Хоча, церква каже, що в забобони вірити не треба, краще піти та у черговий раз помолитися.
Воробус вже колись писав публікацію про те, як позбутися вроків, яка, до слова, зібрала велику кількість переглядів.
Виходить, що феномен вроків таки є? Мабуть що так.
В самому центрі мальовничого закарпатського краю розташувалося колоритне та дуже цікаве місто Мукачево. Місто прикрашає дивовижна фортеця Паланок, яка розташувалася на 68-метровій горі, що була колись була діючим вулканом. Але часи активності вулкану минули, лише історичні події, пов’язані із замком, нагадують нам про давно минулі часи.
Ті читачі, хто уважно читає блог Воробуса від самого початку знають, що автор ресурсу завжди не любив писати на тему політики.
Чому так? Вже сто разів про це писав і ще раз повторюся. Справа у тому, що політичні переконання людей завжди були особистою справою кожного.
Черговий день розпочався, свого роду середина тижня, роботи багато, а це означає, що настав час порадувати наших читачів новими, сподіваюся цікавими, публікаціями.
Як завжди, тем для обговорення є багато, але розпочнемо ми із банального – погоди.
Сьогодні зранку ваш покірний йшов на роботу, то трохи підмерз. Недаремно одна дівчина мені сказала, що пора вже нашому птаху заростати пір’ям – попереду зима.
Вихідні завершуються…. Минули вони під акомпанемент теплої погоди і великої кількості справ у вашого автора.
Воробус знову не спав на дивані, а за час відсутності футзалних баталій вирішив поїхати на дачу щоб спершу попрацювавши вже наступного дня піти на гриби – вперше в цьому сезоні.
Признаюся чесно, на гриби вже цього року їздив, але було це біля Львова і то я приїхав туди на пів години щоб глянути чи нема бува опеньок.
Їх не було, тому Воробус довго не ходив, а зібрався й поїхав додому. На жаль, вільного часу посеред тижня у мене зараз нема, тому поїхати в гори на білі гриби можливості нема.
Приходиться користатися тим що є, а є у мене дача біля якої є великі ліси в яких, за словами місцевих мешканців, кілька днів тому з’явилися гриби.
Продовжуємо…
Суха тепла погода в останні передала естафету дощам, тому не дивно, що все частіше Воробуса почали розпитувати про гриби.
От буквально вчора мені написало людей з 10-ть і всі на одну тему, далі цитую: «Воробусе, привіт, а ти часом не їдеш на гриби? Взяв би може мене з собою?».
Не знаю як там хто, а Ігор Воробус останнім часом реально нічого не встигає. Навіть не пригадую, коли я востаннє так заганявся.
То робота, то різні заходи, то футбол, то блог хочеться оновити. Буває прокидаюся в 6 годині ранку, приходжу додому близько 11 вечора, їм і зразу лягаю спати.
Ось так вже приблизно місяць часу. Сподіваюся в кінці місяця трохи стане легше, а поки що у цій публікації дам поради читачам як все таки встигнути якщо будуть потрапляти у подібні ситуації як Воробус.
Тема подертих шкарпеток сподобалася нашим читачам і ваш покірний вирішив її продовжити. Подивимося чи вона так піде «на ура» і цього разу.
Отже, діло було так… Йшов якось після роботи Воробус, зустрів хорошого приятеля, який також з колегами повертався додому й ми вирішили разом попити пивця.
Погода була хорошою, компанія весела, тому чому б не розслабитися.