24.06.2021 р. 
Останній матч, коли збірна України зустрічалася зі збірною Австрії, це було направду народне свято. Всі тримали одне одного за плечі, і співали "Червону Руту", одночасно встали і на все горло співали гімн, вітали одне одного обіймами навтіь зовсім незнайомі люди.
Читати далі...
Футбол, який об’єднує…
Останній матч, коли збірна України зустрічалася зі збірною Австрії, це було направду народне свято. Всі тримали одне одного за плечі, і співали "Червону Руту", одночасно встали і на все горло співали гімн, вітали одне одного обіймами навтіь зовсім незнайомі люди.
Читати далі...
Ще трохи і світло зникне....
Запаморочлива темрява ковтне напів холодний зал, і тільки тонкі промені прожекторів, відділятимуть минуле від реальності. За спиною почувся голос....
Ні це був не звичайний людський голос, це був голос з іншого життя, іншого часу....
Останнім пунктом нашої подорожі, було село Заздрість, де стоїть родинна хата Патріарха Йосипа Сліпого. По різному Його величають і возвеличують у книжках, статтях, розповідях, проте одне з порівнянь мені запало в пам'ять найбільше, і здається є найбільш правильним.
"Патріарх Сліпий був тим, кого в часі історія назве невільним в'язнем радянських таборів і добровільним в'язнем Христа....".
Сліди на піску.
Щороку, у сірій тиші вечора, у цей день я, як ніколи іду до Храму не поспішаючи.
Ступаю тихо, наче там, у жалобному церковному співі, оспівують Його присутнього, а шлях до храму, наче залишив на землі Його кров.
Правдиве значення цієї історії в житті діда я дізналася на роковинах його смерті. Шкода , що деякі речі , ми дізнаємося надто пізно , або не дізнаємося взагалі.
Часами дідусь згадував після якоїсь городової праці, що я колись: орав, сіяв, молотив, збирав урожай . Це частенько мені малій пролітало крізь двох вух і мало лишало для розуміння, тільки згодом , рік після його смерті я знатиму правдиве значення твоїх слів.
Сорок казок Пустелі. Казка 16 . Синайські Гори.
Це велика область складчастості, що займає південну частину Синайського півострова у Єгипті. Утворилися вона в пізній період формування Нубійсько-Аравійського щита.
Піднімаються на гору, поступово з півночі (де розташовані сильно розчленовані кам'янисті шляхи- плато Егма і Ет-Тих висотою 500-1000 м) на південь, обриваючись потім крутими схилами до вузької піщаної низовини біля берегів Червоного моря.
Коли спека розчиняється над морем, пустеля затихає у прохолоді. Вона ще довго не засинає, а гойдає під великими зорями на солоних вітрах стомлене сонце, яке стомилося за день і теж прагне перепочинку.
Тоді в пустелі стає холодно, якось незбагненно і невимовно холодно. Так, наче в світі ти сам на сам з цим холодом, який дошкуляє і проймає навіть крізь зимову куртку.
Весна , завжди непередбачувана пора. То весняне сонце розпалює жаром ранок, то захований в полях вітер нажене снігові хмари. От так крізь промені і хмари, ми дісталися Заздрості.
Одразу поспішили до церкви,яку вибудували свого часу Дичковські, а тепер тут молиться православна громада. Служба уже закінчилася, але в повітрі ще відчутно дим від кадила, і останні нотки хорових мелодій.
Сорок казок Пустелі
Казка 14. Синай. Гора Мойсея.
Африка, вона різна.....
Хто не опускав очі на дно морських глибин, цієї казки не зрозуміє. Та і я б не зрозуміла, якщо б не Гусам.
Це молодий дайвер Синайського півострова, який дуже любить своє море. Він знає кожен риф і кожен корал на ньому. Власне саме він, якось сам не розуміючи того, завів мене на глибину побачити морські глибини і все, що вони приховують.