Уявіть собі картину. Автобус із 17-ма пасажирами повертається до Львова з Ворохти і фактично половина цих людей у прямому сенсі цього слова «травить» Воробуса.
Читати далі...
День п’ятниці минає дуже швидко. Все через те, що вже ввечері Ігор Воробус із компанією вирушає у пошуках нових пригод. Є у мене така традиція на свято Соборності України (22 січня) вирушати в зимові Карпати.
Читати далі...
Після Чортового горла Борис Гора вирішив не зупинятися, а ще більше ускладнив наш маршрут. Реально стало важко. Але, на те вони і є печери аби лазити по них і показувати свої здібності.
Особисто я в деяких моментах відчував себе хробаком. То так смішно, коли лізеш тим вузьким проходом і прокручуєш собі в голові «34 роки на носі, треба за сім’ю думати, а він заліз у печеру й не знає як вибратися».
Читати далі...
Нарешті знайшов час написати про мою нещодавню подорож у печери, а саме Млинки. Знаходяться вони у Тернопільській області неподалік міста Теребовля.
Їхати туди близько 200 кілометрів. Навіть колеги жартували, що їм здавалося ніби вони їдуть у вже звичний Буковель. Лижі будуть потім, а поки що нас чекали полазеньки важкопрохідними місцями.
Читати далі...
Пару днів тому мені зробили таку пропозицію. Ну як мені? В ідеалі то люди хочуть з Максом полетіти позажигати, але від безвиході згодні вже й на мене.
Ну, в Грузію без дітей – то в мене вперше, а от в Єгипет за копійки чи не щомісяця. Типу, ну чому ви не летите з нами, там же ж так дешево і класно.
Не летимо, бо Юля боїться літати, не летимо, бо двічі за літо були в Затоці, зрештою, не летимо, бо на шістьох - це дорого. Та що ви дітей не можете залишити на пару днів? Як аргументи "за" наводять і власний досвід, і досвід різних блогерів, які розповідають про свої мандрівки без дітей.
Читати далі...
Відомий екстремал Юрич Михайлов ніяк не угомониться. На цей раз він із хлопаками вирішив у мороз піднятися на вершину Лопата. Пригадую свого часу Ігор Воробус із тим же Юричем та ще двома хлопцями ходив у ці райони. Тоді було мега важко, а тут ще й з велосипедами.
Читати далі...
Продовжуємо...
Поспілкувавшись із місцевим жителем, ми так і нічого не зрозуміли й пішли собі далі по асфальтованій дорозі. У нас був навігатор і мінімальні уявлення про розташування Камули. Йдемо собі селом, аж раптом нас наздоганяє якась жіночка і починає розпитувати чи ми на, згадувану вище, гору. Відповіли ствердно, але щось мені ця жіночка здалася дивною.
По-перше, вона підказала нам невірний шлях, по-друге, досить швидко зникла. Чи не примара це була?
Читати далі...
Ну що, філософію у сторону, а тепер знову подорожі.
Грудень, зима, морозяна погода, але ваш автор не припиняє подорожувати. Коли це мене зупиняло? Цього разу поїздка видалася дуже спонтанною. Чесно кажучи, не планував їхати на гору Камулу, але завдяки п. Йоргену, вдалося підкорити ще одну вершину.
Читати далі...
Чи ходили ви в гори взимку? Думаю, що не кожен наважиться це зробити. А ось Ігор Батькович це зробив. Навіть скажу більше, я поставив собі за мету обійти всім відомі вершини саме в зимову пору року. Як досі пам'ятаю наше сходження на Хом'як. Ми тоді ледь не замерзли.
На жаль, зараз маю не так багато часу «вештатися» вихідними, але на все свій час. Що тягне мене в зимові гори? Сніг, спокій, пригоди й компанія. Не так багато людей хоче вилазити із зони комфорту, то ж треба ще знайти колег по горах.
Читати далі...
Щось мені здається цього року аж занадто розгулявся. Напевно справа у карантині. Коли його не було, то я акцентував увагу на поїздки в іноземні країни. Підзбирував грошики, збирав народ і їхав туди, де ще не бував.
Епідемія коронавірусу наробила біди, кордони закрили й доводиться розважатися в Україні й шукати місця, де також не бував.
Читати далі...
25.01.2021 р. 
