Тільки що приїхав додому, лягав би вже спати, бо завтра на роботу, але ще хочу поділитися з вами, читачі блогу, пригодою яка сьогодні, а то може вже і вчора зі мною і багатьма люди сталася. Це просто повний колапс, давненько такого не пам’ятаю.
Статтю я назвав не даремно – «Як це важко бути Миколаєм». Ні для кого не секрет, що у ніч із 18 на 19 грудня діточки та дорослі чекають подаруночків під подушками. Це хороша традиція, яка передається із покоління до покоління. Але, ж ці подарунки ще треба купити, плюс робочий день, і все припадає на вечір.
Ваш автор так і зробив, вийшов з роботи купив подарунки і дай думає стане на кілька годин Миколаєм і привітає племінницю. Я навіть подумати не міг, що буду мати такі проблеми із доїздом на вулицю Вашингтона, а саме тоді мені треба було їхати з центру міста.
Які проблеми спіткали вашого автора і ще багатьох людей, як ми вийшли з цієї ситуації і що я все про це думаю читайте далі.
Читати далі...
13.02.2013 р. 
Тема транспорту завжди була популярною на блозі Воробуса. Останнім часом я трохи перейшов на інші теми, але схоже що треба до транспорту повертатися і постійно його критикувати. В іншому випадку прийдеться ходити пішки або ж платити дуже велику суму за проїзд.
А ми, як відомо, хочемо щоб сервіс відповідав тим грошам які ми за нього платимо.
У сьогоднішній статті висловлю свою точку зору по одному дуже цікавому питанню. Так от, як відомо, нещодавно ваш автор був з друзями у розважальному комплексі «King Cross Leopolis».
Читати далі...
От кажуть люди, що їхати у маршрутних таксі чи автобусах їм не подобається, бо там є хамовиті люди, хамовитий водій і так далі. Так, подібні речі також бачив, але вкотре переконуюся що якщо ми хочемо щоб все було культурно треба перш за все розпочати із себе.
Хочете «живий» приклад? Будь-ласка, маєте.
Як тільки люди виходять з понеділка на роботу одразу ж починаються якісь нові приколи. От буквально ще не прийшли ми до тями після шалених вихідних, як одразу ж з’явилася чергова тема для дискусій.
Їду сьогодні на роботу, взяв із собою навушники, увімкнув радіо і чую новину, вже з 1 березня плата за проїзд у маршрутних таксі підвищиться до 3-ох гривень.
Десь так і думав, що у зв’язку із потеплінням і дощем виникнуть проблеми із транспортом нашого міста. Потепління – це добре, але коли падає дощ і на вулиці нульова температура, то починаються серйозні проблеми з транспортом і не тільки.
Вчора на собі ці проблеми відчув ваш автор.
Залізничний вид транспорту з часу його появи в кінці ХVІІІ століття як засобу системного перевезення до нині є важливим способом пересування на земній кулі. Під залізничні перевезення у всіх країнах світу вже сформовано господарську та управлінську інфраструктури. Майже у кожній державі існують окремі державні міністерства, що займаються залізничним транспортом.
Твердження про те, що Львів – маленький Париж, непевно спірне. Центральна частина – це класика розбудови середньовічного європейського міста. Краків і Прага досить подібні за своєю забудовчою архітектурою до міста Лева. Можливо старі вулички Парижа теж чимось нагадують Львів. Але за загальною сучасною інфраструктурою, рівнем зайнятості (відповідно й добробуту), комфорту у відпочинку ми, однозначно, поступаємося.
Тема «модифікації й вдосконалення» транспортної системи міста Львова стократ обговорена в усіх засобах масової інформацій, а особливо, на славному однойменному блозі журналіста Воробуса.
Цікаво, що ніякого покращення у пересуванні безавтних мешканців Львова по території міста не відбулося. Більше того, маршрутки далі не справляються з перевезеннями. Час пік тільки додає нервів людям. Коли б ти не вийшов (хоч за годину-півтори до початку робочого дня), ніколи вчасно не доїдеш до місця призначення. Комфорту – нуль, не рятують ситуацію трамвайні і тролейбусні маршрути. Усе забите гречною галицькою громадою.
Як дістали ті реформи. Скільки живемо у період "кардинальних" змін, за більш як двадцять років незалежності у нас у перманентній реформації промисловість, наука і освіта, медицина, армія. Навіть мова і культура. Прореформували вже навіть транспортну систему і суддівство у футболі.
Колись у стародавньому Китаї, щоб образити співбесідника говорили: "А щоб ти жив у період змін!"
Не сперечаюся, люблю коли їду у громадському транспорті на роботу чи по справах зайти в інтернет з мобільного телефону і подивитися чи хто бува мені чого не написав у соціальних мережах чи на пошту. Час є, а якщо ще й сиджу, то взагалі свято.
Ви зараз мені скажете, що я став залежним від інтернету. Відповідаю, та всі ми стали залежними від нього. Такий вже зараз світ, що хто його лише не має.