3.01.2015 р. 
Повеселило вчора вашого автора наше улюблене українське радіо. Не знаю чому я його ще не вимкнув, але старий добрий «брехунець» у мене ще є і деколи його навіть слухаю.
Так от, вчора вкотре переконався, що «бздури», які там говорять в жодні рамки не вписуються.
Читати далі...
А тепер відлига…
Повеселило вчора вашого автора наше улюблене українське радіо. Не знаю чому я його ще не вимкнув, але старий добрий «брехунець» у мене ще є і деколи його навіть слухаю.
Так от, вчора вкотре переконався, що «бздури», які там говорять в жодні рамки не вписуються.
Читати далі...
Незважаючи на те, що свята тривають, проблеми у людей як були, так і є. Але, кажуть, що це лише початок.
А вина усьому держаний бюджет, який був прийнятий Верховною Радою наприкінці 2014 року. Як до нього можна віднестися?
З розумінням, бо грошей в країні нема, криза суцільна, війна на Сході країни триває тощо. Але ж і простих людей також можна зрозуміти.
Черговий день розпочався і він, думаю має сьогодні бути важким у кожного з нас. Рік завершується, попереду святкування Старого і прихід Нового року.
Тому, має бути весело.
Щось так швидко минув робочий тиждень, що ваш автор і не зрозумів як це сталося. Чергові вихідні наступили, можна поприбирати в хаті, поступово готуватися до святкування Нового року, а вже потім прочитати блог Воробуса.
Там ваш автор – Ігор Воробус приготував чергову цікаву публікацію.
Свого часу блог Воробуса вже згадував в одній із публікацій про проблему туалетів у місті Лева.
Сьогодні знову ж таки торкнемося цієї теми, яка є актуальною завжди.
Адже, як ми хочемо йти в Європу, коли нормальних вбиралень у нас таки нема?
Все менше і менше днів залишається до Нового, 2015 року. Думаю у вас, читачі ресурсу, як і у мене, в ці дні відчувається якась ностальгія.
Ще б пак, з кожним роком ми стаємо все старшими та старшими і вже не за горами старість. Ех…. :D
Жартую, звісно що, бо нам ще жити і жити.
Просто коли підходить до завершення черговий рік згадуєш події, які з тобою відбувалися, що вдалося зробити, а що навпаки залишилося так і нездійсненною мрією.
Черговий день наступив, а це означає, що настав час порадувати наших читачів новими публікаціями.
Із наближенням кінця року блог Воробуса почав підводити підсумки. Вчора була публікація про важливі події року в Україні, сьогодні ж торкнемося світу.
То ж, не будемо гаяти часу, а поїхали… Час летить швидко.
Якби сумно не було на душі у Воробуса, життя таки продовжується. Черговий робочий тиждень настав, а це означає, що прийшов час порадувати своїх читачів новими публікаціями.
Поступово ми наближаємося до кінця року, незабаром «кінь» складе свої повноваження і йому на зімну прийде коза (вівця), яка цілий рік буде нас, сподіваюся радувати. Бо, вже набридло слухати ці негативні новини.
Традиційно в кінці року блог Воробуса підводить підсумки року як в Україні, Львові, так і у світі.
Такий день настав і спершу підведемо підсумки року в Україні.
Футбол, футболом, а тепер трохи про неприємну тему. Точніше про сумне.
І таке у мене трапляється...
«Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу…» - Ліна Костенко.
Кожного дня ми прокидаємося і кудись прямуємо. А куди? Хтось до здійснення мети, інший – бо «так треба» або «так має бути», дехто, прагне навіть про таке не думати чи забути. Цей цикл неначе патерн.