16.05.2016 р. 
Кожна людина за своє життя відчуває приплив адреналіну. Зазвичай це круті відчуття: серце б'ється з великою швидкістю, розширюються зіниці, швидке дихання та відчуваєш приплив неймовірно велику кількість енергії. Комусь це відчуття не дуже подобається, бо він звик до спокою, а хтось навпаки залежний, як наркоман, потребує постійної дози адреналіну.
Я ж не можу себе віднести до першого типу людей,але до другого також. Хоча іноді мені дійсно не вистачає цього відчуття. Недавно я писав про мотивацію та про те, що досить скаржитись і просто треба взяти і зробити те що хочеш. Та не завжди в мене виходить зробити те, що хочу, потрібен якийсь поштовх, мотивація. І дуже часто таким поштовхом, є адреналін в крові. Хоча він вже як наслідок від впливу та сприйняття різних подій та речей.
Читати далі...
Адреналін без емоцій
Кожна людина за своє життя відчуває приплив адреналіну. Зазвичай це круті відчуття: серце б'ється з великою швидкістю, розширюються зіниці, швидке дихання та відчуваєш приплив неймовірно велику кількість енергії. Комусь це відчуття не дуже подобається, бо він звик до спокою, а хтось навпаки залежний, як наркоман, потребує постійної дози адреналіну.
Я ж не можу себе віднести до першого типу людей,але до другого також. Хоча іноді мені дійсно не вистачає цього відчуття. Недавно я писав про мотивацію та про те, що досить скаржитись і просто треба взяти і зробити те що хочеш. Та не завжди в мене виходить зробити те, що хочу, потрібен якийсь поштовх, мотивація. І дуже часто таким поштовхом, є адреналін в крові. Хоча він вже як наслідок від впливу та сприйняття різних подій та речей.
Читати далі...
Це знову я, і знову пишу.
Я надіюсь, ще не стомив тебе своїми роздумами, адже ти таки зайнята людина, зі своїми справами, проблемами, переживаннями, маленькими частинками радості, які хочеш лишити тільки собі, та зі своїм особистим часом. Та не переживай, довго тебе не відволікатиму.
Привіт, так, я знову тут, я знову пишу, тому що хочу розповісти тобі про те, що мені так сподобалось і що було таким красивим. Я хочу написати тобі про світанок, ніби звичне явище, тобто сонце підіймається із за горизонту та освітлює все навколо.
Але знаєш, тут не все так просто, не все так буденно, тут таки є щось магічне і я в цьому впевнений. Заснув я досить рано, якщо порівняти з тим часом, коли я лягав зазвичай, ну і прокинувся також рано. В мене були сили, я відпочив і в мене було бажання щось робити.
Не сказав би, що люблю дощ, але і не сказав би, що не люблю.
Дивно так, коли не розумієш, що саме відчуваєш. Сьогодні їхав з роботи, сидів та просто слухав музику не звертаючи увагу на людей і те, що відбувається навколо. Недалеко від своєї зупинки подивився у вікно та побачив, що йде дощ, по спині мимоволі пробігли мурашки.
Подумав, що це не дуже добре бо не маю з собою парасолі, а я не хочу бути мокрим. Та й хто захоче, в не дуже теплу погоду, точніше холодну, змокнути до нитки, а злива таки була не слабенька.
Сьогодні нарешті сонячна погода! Я сидів у парку та насолоджувався життям.
Як це було? Прийшов до парку щоб дочекатися зустрічі, чекати було не довго, всього лиш двадцять п'ять хвилин.
Тому я зручно вмостився на лавочці, зняв свій рюкзак, вимкнув музику та сховав навушники. Діставши книгу, я вже хотів почати читати, проте цього не зробив.
Чай, таке цікаве та незвичне слово.
Воно походить від північно китайського chá[, - напій, що отримується заварюванням, варінням або настоюванням підготовленого листа чайного куща.
Зі словом чай пов'язано надто багато речей, хоча краще сказати, що воно вбачає як щось просте так і незвичайне, духовне. Я просто п’ю чай чи може в мене тисячі думок, а терпкий присмак чорного чаю допомагає налаштуватись на конкретне.
Продовжуємо…
А зараз торкнемося справ релігійних. Та, перед тим зробимо коротенький вступ.
Воробус досить часто відвідує храми міста Львова, особливо тоді, коли в них привозять унікальні мощі. Згадайте що було минулого року з відомою хусткою. Черги були такими, що люди стояли до церкви святого Юрія досить тривалий час. Бувало й таке що цілу добу.
Але, нічого, вистояли…
Вчора, 7 травня 2016 року, Воробус не лише брав участь у заходах щодо святкування дня міста Львова, а й вирішив сходити в церкву святого Юрія.
Черговий день наступив, прийшлося після великої кількості вихідних йти на роботу, але від того і вона є ця робота, щоб на неї ходити й заробляти гроші.
Тим не менше, продовжуємо радувати наших читачів цікавими публікаціями.
І зараз ми будемо говорити на ту тему, яка завжди була актуальною – злодії. Вони були за часів царя Гороха, не перевелися вони й зараз.
Їх можна зустріти як у маршрутках, на ринках, так і навіть у генделиках.
Всі так чекали на ті свята й вони так швидко минають. Але, це з року в рік так відбувається майже завжди.
Вже завтра підемо на роботу й будемо думати про відпустки сезон яких розпочнеться вже незабаром.
А ще цього місяця на людей, що працюють на державних роботах очікує приємний сюрприз. Справа у тому, що наша улюблена держава з 1 травня вирішила підняти нам мінімальну зарплату та прожитковий мінімум.
На скільки зростає посадовий оклад державних службовців, коли слід очікувати на наступне підвищення та багато іншого читайте далі.
До свята Великодня не буду вже наших читачів навантажувати різними проблемами, а буду виключно говорити про свято.
Зокрема в цій публікації поговоримо про погоду, адже все частіше чую від людей наступні розмови: «погода нас не радує, що це буде, ми накупили новий одяг, а все йде до того, що його вбрати на себе буде неможливо. Як не дощ, то сніг, то ще щось, то холодно на вулиці».
І справді, хочеться щоб погода на свято Великодня була теплою, нічого не падало зверху й так далі.