Мені потрібні однодумці.
Не така спільнота, де печиво безплатно роздають і квитки в "дитячу планету" (але ж там тепер "бед бой", туди мені не квиток, а абонемент треба.
Читати далі...
Попросила мене вчора подружка написати їй що їсти, щоб схуднути. Ну їй, як і мені - там 3 кілограми треба скинути. А то найважче. Ну, я там малограмотно нашпортала на телефоні,кинула їй у пп.
А потім глянула на текст і зрозуміла - наскільки воно примітивно написано, настільки легко виконати! Тегнула дієтологиню, від якої балдю!
Читати далі...
Це якийсь новий тренд? Причому мої знайомі то ще такими термінами не говорять, а от в інтернеті кожне друге оголошення про ресурси. Всі тебе хочуть навчити бути в ресурсі - хтось безплатно за три дні (ну потім ти панятно, що купиш (або ні) продовження курсу), хтось відразу пропонує віп-пакет в якому ти віднайдеш свій ресурс.
Читати далі...
Я колись думала, що тому, що просто не можуть не писати. От прям пре з них, серед ночі стають і пишуть. В маршрутці, в барі -- от на салфетці нотують.
Читати далі...
Минулої гри нашої збірної, я, як і анонсувала, була на морі. Моя любима Затока.
Ввечері гра, в обід ми на пляжі. Пиво, креветки, плани на вечерю і мрії про перемогу.
Читати далі...
Великодній тиждень.
Колись я кілька років поспіль писала статті, що робити у ці сім днів - це мені розповідали релігієзнавці, історики, священнослужителі. Ну бо так в газеті заведено - говорити мають експерти, а журналісти писати те, що вони кажуть.
Читати далі...
Мені здається, що фарт - це завжди колосальна робота і перед ним ще купа всяких невдач, про які ми не розповідаємо. А ще фартить тим, хто має страшенну мотивацію і дуже цього потребує.
Згадалась така дурна і примітивна історія про оцей фарт, але вона дуже показова: і про падіння до (причому у прямому значенні цього слова) , і про бажання, і про мотивації.
Було це давно, ще на першому чи другому курсі, у двотисячному - я працювала в агентстві нерухомості. Я особисто не продавала квартири, а здавала їх в оренду. Коштував тоді місяць оренди десь від 35 до 70 доларів.
Читати далі...
Продовжуємо...
Нікому із нас не привезли (бо не мали) пишних суконь і віночків. У білій і пишній пощастило бути лише моїй подружці, бо вона займалась бальними танцями і мала з собою для якогось конкурсу те плаття.
Читати далі...
Перше Причастя куди?
Питання Першого Причастя мене цікавить ще десь з початку 90-х років. Тоді дві мої сусідки, одна на 2, одна на 4 роки старша, і які вчились не в моїй 78 школі йшли до Першого причастя. У білих пишних сукнях, у віночках, з зачісками і фотографією у фотосалоні. Саме від них я вперше почула і дізналась, що таке Перше причастя (ну ми там на подвір'ї грали карти і їли сємєчки, а поміж тим говорили про Причастя і про Бога. Загалом не про Бога, а оці різні історії із Старого завіту плюс притчі Ісуса Христа).
Читати далі...
Завершальна частина роздумів Юліани про успішність людини.
Мама залишилась сама на тому лотку, та й в принципі теж сама, бо з родини у нас тільки баба. Це було важко, тому мусила брати напарників,які пили, крали гроші... Кароче торгівля -страшна річ, тут тільки або сімейний підряд, або, як тепер - оце з відеокамерами і охороною.
Читати далі...
3.11.2021 р. 
