Чи бувало у вас таке, що вас били нижче пояса? Це питання скоріше актуальне для хлопців, але як би там не було, це завжди болісні відчуття. А було таке у вас, що життя било туди ж? Ось це питання стосується всіх і напевно на землі не знайти людини, яка б таке не переживала.
Крім того, що такі випадки завжди неприємні, ще найбільше дратує коли це стається раптово, тоді коли не очікуєш. Як тоді бути, що з собою зробити? Я пишу це і сам не знаю як мені бути, що робити, я переживаю відчуття від удару життя. І зараз в цей момент є бажання щоб цей удар був фізичним, а не моральним, оскільки фізичний біль проходить швидше і легше забути про те що сталось, а моральний - ні. Це сумно.
Читати далі...
15.09.2016 р. 
Вже вечір, в мене був насичений день, я відчуваю ознаки втоми. Зараз є бажання розслабитись, проте кількість думок в голові не дають мені заспокоїтись. Їх настільки багато і вони такі різні, що єдиним виходом для досягнення спокою є тільки виклад думок в текст, мені потрібно писати.
Я згадав давно не писав про реальні відносини, тому зараз напишу саме про них.
Читати далі...
На цьому блозі я не так давно, але встиг написати сюди трошки речей. Та й взагалі пишу не так давно, тому в сфері викладання думок на папір, я є новачком. Зазвичай а в тиждень я писав від двох до чотирьох дописів, якоїсь сталої регулярності не було.
Я писав від натхнення, від вражень та відчуттів, тому логічно було коли немає натхнення то немає про що писати. Це, звичайно, було не приємно, але писати я продовжував.
Сьогодні хотів написати про надзвичайні та неочікувані ситуації, які в більшості випадків є неприємні. Мені здається, точніше я більше ніж впевнений, що немає людини, яка б не потрапляла у якісь непередбачені ситуації та з нею не траплялось чогось курйозного.
Ну ось і ще один день, коли я продовжую писати. Хочу сьогодні, точніше зараз, викласти роздуми що до людей, а точніше тих, хто повністю один.
Так якось склалось, що за своє життя я зустрів не мало людей нічого, точніше вони повністю одні.
Ось і новий день, нових двадцять чотири години для життя.
День має бути гарним, оскільки в мене на нього багато планів і все має бути чудово! Але, як ви вже напевно помітили, назва публікації “А що далі?”, і логічно що в мене є якесь питання.
Минулої публікації я писав про те, що я починаю новий відрізок життя та буду писати кожен день, так і є!
Новий день та нові думки, бо від сьогодні я буду писати кожен день. Це будуть роздуми про щось конкретне та цікаве, принаймні я на це надіюсь.
Існує загальна суспільна думка про те, що нове життя треба починати з якогось значимого дня, з якоїсь дати чи події, як правило це новий рік чи інша подія. Але таке нове починання не завжди є успішним та й чекати особливої дати невигідно.
Я безумець, моє місце серед мені подібних. Я безумець, я не стримую емоції, не не стримую слова, я вбираю весь кайф від подій. Я безумець, бо мені постійно мало драйву.
І річ не в тім що я веду себе неадекватно, хоча так іноді є, але моя неадекватність не загрожує оточуючим, річ у тім що я наркоман почуттів. Мені кожного разу потрібна нова доза емоцій, нова доза драйву, нова доза адреналіну у крові…
Вітаю. Це знову я – Yar_ik на сторінках блогу про Львів.
Перебуваючи у вирі подій можна втратити себе, я переконався на власному досвіді. В такий період часу перебуваєш в депресії, хоча ні, це просто моральне забуття.
Я лежав у парку і дивився вверх, можна сказати у небо. Так, безумовно воно було красиве, але мою увагу привертали крони дерев, які при подувах вітру дотикались один до одного.
Каштан та Липа – такі не схожі такі різні дерева, проте обоє по своєму красиві та унікальні. Але зараз кінець серпня, скоро прийде осінь, і листя каштану вже вкриті жовтизною. Хоча поєднання ледь жовтого та зеленого кольорів це красиво, проте це і трішки сумно, але як вже є, така природа і нічого не зміниш.