Раніше давав відповідь на свої питання про те, чому так мало друзів і чи взагалі їх має бути багато.
Але тема не зовсім розкрита, є ще запитання, а вони потребують відповідей. Жаль, що не завжди легко знайти відповіді. Але завжди треба їх шукати, навіть якщо не знайдеш, то спроба знайти відповідь набагато краще ніж нічого.
Чому нас залишають друзі або ж просто ті люди, які були нам близькі? Чому, ті кого ми знали в дитинстві та ділилися всім, зараз ніби на знають нас. Чому ми втрачаємо людей?
Читати далі...
2.06.2016 р. 
Фотографія - це дуже чудова річ, яка дозволяє запам'ятати чудові моменти з нашого життя.
Колись раніше зробити фотографію було дуже важливою подією, а зараз в сучасному суспільстві це просто та доступно.
Майже всі на сьогодні мають телефони з якісними камерами і мають можливість зробити фото в будь-який момент.
Читати далі...
Ну ось, і завершився робочий тиждень, попереду вихідні. І в кожного різні плани: хтось хоче гарно їх відгуляти, інші – провалятись у ліжку, а ще хтось буде подорожувати.
В кожного все по різному.
Я стояв перед своїм будинком дивився у небо. Воно було сіре, принаймні так мені здавалось. Звичайне нічне небо, нічим не примітне та зовсім не особливе.
Але я стояв та дивився і дивлячись довше я побачив, що воно темно-синє та різних відтінків. Без сонця небо виглядає по-іншому, ніби краще.
Перерва, зробив перерву під час роботи, щоб відпочити. Іноді вона просто необхідна. Я вийшов на балкон та сперся на поручні. Йшов дощ, він був такий потрібний, його так чекала земля. Вона була спрагла від тривалої спеки. Та не тільки земля чекала дощу, я також його чекав.
Я чекав тієї прохолоди, мені потрібно було освіжитись ментально, очиститись від того що зібралось десь у мені та не давало мені спокою.
Сьогодні знову на вулиці спека, важко дихати та постійно хочеться пити.
В таку спеку навіть важко думати, насолодитись улюбленою музикою ти просто розcлабитись.
Їдучи в громадському транспорті виникає тільки одне бажання - відчути приємну прохолоду. І ось відчуваючи так звані "муки" від пересування наповненою людьми маршруткою я згадав про зиму та про те, яка приємна прохолода. Але, водночас згадалось і те, що зимою постійно виникає інше бажання - зігрітись.
Що таке друг або ж дружба? як багато друзів ми маємо?
Я не маю на увазі кількість в соціальних мережах, і навіть не тих з ким добре спілкуємось, а дійсно справжніх друзів, тих людей, які не зважаючи на всі порозуміння залишаються постійно з нами, тих людей з якими навіть після великої перерви у спілкуванні залишається той енергійний зв'язок у спілкуванні. Напевно таких людей в нашому житті одиниці, і це навіть сумно.
Але чому їх не є так багато, чому вони такі рідкісні? Ось я намагався в цьому розібратись, бо мене це дуже цікавило.
Напевно кожен погодиться, що суспільство перебуває в тотальному та негативному стані. Багато хто і я також жаліється на життя.
У всіх депресія і всім погано. З такого стану дуже важко вийти, бо не знаєш що робити.
Але, я знаю метод, все здається дуже простим.
Мені це допомагає.
Що є життя ? - ланцюг страждань та втіх.
Такі слова написав один музикант.
Коли думаєш про те, що таке життя або для чого ми створені, то можна загнати себе у депресію.
Всім відома вічна проблема: хтось когось не любить, хтось когось "кидає", хтось когось використовує. Як правило, ображеною стороною є жіноча половина людства, і тому навіть є всім давно відома фраза - "Всі чоловіки козли".
В певний момент я задумався над цим твердженням і дійшов до висновку, що це не зовсім так. А навпаки, - жіноча половина людства пожинає плоди свого характеру, який успішно працював протягом всього існування людини.