24.05.2016 р. 
Що таке друг або ж дружба? як багато друзів ми маємо?
Я не маю на увазі кількість в соціальних мережах, і навіть не тих з ким добре спілкуємось, а дійсно справжніх друзів, тих людей, які не зважаючи на всі порозуміння залишаються постійно з нами, тих людей з якими навіть після великої перерви у спілкуванні залишається той енергійний зв'язок у спілкуванні. Напевно таких людей в нашому житті одиниці, і це навіть сумно.
Але чому їх не є так багато, чому вони такі рідкісні? Ось я намагався в цьому розібратись, бо мене це дуже цікавило.
Читати далі...
Чому так мало друзів?
Що таке друг або ж дружба? як багато друзів ми маємо?
Я не маю на увазі кількість в соціальних мережах, і навіть не тих з ким добре спілкуємось, а дійсно справжніх друзів, тих людей, які не зважаючи на всі порозуміння залишаються постійно з нами, тих людей з якими навіть після великої перерви у спілкуванні залишається той енергійний зв'язок у спілкуванні. Напевно таких людей в нашому житті одиниці, і це навіть сумно.
Але чому їх не є так багато, чому вони такі рідкісні? Ось я намагався в цьому розібратись, бо мене це дуже цікавило.
Читати далі...
Напевно кожен погодиться, що суспільство перебуває в тотальному та негативному стані. Багато хто і я також жаліється на життя.
У всіх депресія і всім погано. З такого стану дуже важко вийти, бо не знаєш що робити.
Але, я знаю метод, все здається дуже простим.
Мені це допомагає.
Що є життя ? - ланцюг страждань та втіх.
Такі слова написав один музикант.
Коли думаєш про те, що таке життя або для чого ми створені, то можна загнати себе у депресію.
Напевно, не я один бував на дахах будинків, і не мені одному це подобається. Чим старіше місто, тим цікавіші там дахи: різні чудернацькі надбудови, химерні комини покриті бляхою, та просто рівна, добре просмолена площа даху.
Іноді виходячи на дах під час теплої погоди або ж після дощу, можна відчути трохи дивний, але приємний запах. Тобі теж напевно знайомий запах, тепла коли вилазиш на дах,особливо ввечері, коли в повітря вже прохолодне, а саме просмолене покриття віддає тепло, яке отримувало весь день.
Ну ось, я знову пишу. І маю написати щось нове, але іноді не завжди знаю що писати і в голові стає тісно. Ні, я знаю що писати, просто ідей голові більше ніж часу, щоб їх викласти.
І я почав писати, написавши один абзац, зразу його стер, бо зрозумів, що зараз в мене не настрій для чогось складного на роздуми, як кажуть «філософського». Зараз я хочу написати про щось більш буденне та просте.
Нещодавно у редакцію блогу Воробуса, через рубрику «Запитай у Воробуса» написала людина, яка назвала себе – Антоніна.
Вона запитала наступне, цитую: «Ігор, а коли ти будеш писати в обіцяну рубрику – винаходи? Ти колись анонсував її відкриття».
Відповім просто – коли прийде час, адже в останні дні маю дуже багато різноманітного матеріалу й руки не доходять писати ще й в цю рубрику. Хоча, заготовки для цього є і не малі. Незабаром розпочну….
А що далі?
Таке питання, хоча б раз у житті, задавав, напевно, кожен. Чи після закінчення школи, або іншого навчального закладу, чи після звільнення з роботи або ж після закінчення стосунків з коханою людиною.
Кожна людина за своє життя відчуває приплив адреналіну. Зазвичай це круті відчуття: серце б'ється з великою швидкістю, розширюються зіниці, швидке дихання та відчуваєш приплив неймовірно велику кількість енергії. Комусь це відчуття не дуже подобається, бо він звик до спокою, а хтось навпаки залежний, як наркоман, потребує постійної дози адреналіну.
Я ж не можу себе віднести до першого типу людей,але до другого також. Хоча іноді мені дійсно не вистачає цього відчуття. Недавно я писав про мотивацію та про те, що досить скаржитись і просто треба взяти і зробити те що хочеш. Та не завжди в мене виходить зробити те, що хочу, потрібен якийсь поштовх, мотивація. І дуже часто таким поштовхом, є адреналін в крові. Хоча він вже як наслідок від впливу та сприйняття різних подій та речей.
Це знову я, і знову пишу.
Я надіюсь, ще не стомив тебе своїми роздумами, адже ти таки зайнята людина, зі своїми справами, проблемами, переживаннями, маленькими частинками радості, які хочеш лишити тільки собі, та зі своїм особистим часом. Та не переживай, довго тебе не відволікатиму.
Привіт, так, я знову тут, я знову пишу, тому що хочу розповісти тобі про те, що мені так сподобалось і що було таким красивим. Я хочу написати тобі про світанок, ніби звичне явище, тобто сонце підіймається із за горизонту та освітлює все навколо.
Але знаєш, тут не все так просто, не все так буденно, тут таки є щось магічне і я в цьому впевнений. Заснув я досить рано, якщо порівняти з тим часом, коли я лягав зазвичай, ну і прокинувся також рано. В мене були сили, я відпочив і в мене було бажання щось робити.